Вселенная, жизнь, разум (с) 8)

[igor.]

А здесь космос, Арктика, прогресс

---- https://youtu.be/mcHeJ_N5D_8

[денис захаров]

Американские исследователи заявили, что генная мутация у людей постепенно приведет к полной непереносимости алкоголя

Алкоголь могут себе позволить лишь здоровый человек,как физически так и психически.Таких становиться всё меньше и меньше.Тут не надо никаких исследований,и так всё ясно.

[Dragon]

В 2018 году любителей астрономических явлений ожидает еще 8 звездопадов, которые будут происходить в каждую пору года: весной, летом, осенью и зимой. Українські Новини расскажут о том, когда и каких звездопадов стоит ожидать в этом году.

Звездопад Лириды

Период активности звездопада припадает на 16-25 апреля. Наибольшее количество метеоров в час можно увидеть 22-23 числа - до 20. Наблюдать звездопад Лириды можно только в Северном полушарии, при ясной погоде и виднее всего он становится незадолго до рассвета. Считается, что это самый древний звездопад, который описывали еще до нашей эры.

Звездопад Ариетиды

Действует звездопад достаточно долго – с 20 мая по 2 июля. Однако пик звездопада Ариетиды припадает всего лишь на 7-8 июня. Проходит данный метеорный поток в созвездие Овна. Наблюдать вживую Ариетиды не удастся, но любители данного явления могут воспользоваться помощью телескопа и наблюдать звездопад через полчаса после рассвета.

Звездопад Аквариды

Пик активности этого звездопада припадает на 28-30 июля. Пройдет он в южной стороне неба, возле созвездия Водолея. Количество падающих метеоров – около 20 в час.

Звездопад Персеиды

Звездопад Персеиды – один из трех крупнейших звездопадов в году. Апогея звездопад достигнет 9-13 августа. Максимальное количество сгораемых частиц может достигнуть более 200 в час. Чтобы его увидеть, необходимо смотреть в сторону созвездия Персея. Наблюдать его можно только в Северном полушарии. Для того, чтобы увидеть звездопад Персеиды, достаточно найти место, где будет хороший обзор небосвода и желательно в это время находиться подальше от всех источников света.

Звездопад Дракониды

Звездопад Дракониды начинается в первых числах октября, а своего пика достигает 8-10 числа. Звездопад отличается от остальных тем, что метеорные потоки Дракониды чаще всего имеют желтоватый или красноватый окрас. Увидеть звездопад можно около созвездия Дракона в Северном полушарии.

Звездопад Ориониды

Звездопад Ориониды начинается также в первых числах октября и длится до 7 ноября. Пик его активности – 20-21 октября. Этот звездопад считается одним из самых зрелищных. Проходит он в созвездии Ориона. Метеорный поток можно будет наблюдать и в Южном, и в Северном полушарии.

Звездопад Леониды

Период действия звездопада Леониды – 14-21 ноября. Пик активности припадает на 16 число. Особенность звездопада Леониды в том, что он раз в 33 года выглядит как звездный ураган. В 2018 году пройдет спокойно, а ближайшая буря ожидается в 2034 году. Проходит метеорный поток Леониды в созвездии Льва. В Северном полушарии звездопад будет виден лучше, чем в Южном. Звездопад сможет увидеть каждый желающий без специальных приборов.

Звездопад Геминиды

Последний метеорный поток в году начнется в начале декабря – 4 числа, а закончится 17. Звездопад Геминиды входит в тройку крупнейших звездопадов в году. Пик активности припадает на 12-14 декабря, когда количество падающих метеоров может достигать 200 в час. Виден этот звездопад только в Северном полушарии.

https://ukranews.com/news/549130-zvezdo ... -yavlenyem

[Dragon]

Американское космическое ведомство NASA испытывает украинский прибор для измерения артериального давления PlanextaCare компании Planexta в Космическом центре Линдона Джонсона.

Именно в этом Центре готовят корабли и пилотов для космических путешествий.

Прибор от украинских разработчиков будет измерять артериальное давление космонавтов и изменчивость сердечного ритма в условиях невесомости.

ФАКТ. В условиях невесомости пульс человека замедляется, артериальное давление снижается. Для контроля за этими показателями физического состояния космонавтов используется ряд датчиков, прикрепленных к скафандру. Украинские разработчики сумели создать удобный в эксплуатации аппарат, который может круглосуточно считывать показания пульса в невесомости.

ЧТО ЭТО И КАК ВЫГЛЯДИТ. PlanextaCare – это программно-аппаратное решение, которое способно измерять и фиксировать вариабельность сердечного ритма и артериальное давление в условиях невесомости.
Аппарат состоит из ЭКГ-устройства для контроля пульса человека, девятиосного акселерометра для мониторинга его ускорения и барометра для измерения атмосферного давления.
Украинский прибор внешне напоминает обычные электронные часы. Показатели артериального давления будут демонстрироваться на циферблате.

Евгений НАЙШТЕТИК, основатель Planexta:
На текущий момент точным безманжетным измерением артериального давления занимается не более 10 лабораторий по всему миру. Это непростая задача. Мы его решили в нашем ЭКГ-сенсоре для одной руки. В основе лежит уравнение Моэнс-Кортевега, которое показывает связь между пульсовой волной и артериальным давлением.

ЧЕМ ЕЩЕ УДИВИТЕ? Украинская компания Planexta стала одним из трех финалистов международного соревнования Wearable Technology Challenge, которое проводило NASA. Специалисты ведомства выберут победителя, который в дальнейшем будет сотрудничать с космическим агентством.
Украинский проект Planexta занимается созданием медицинских приборов. В прошлом году разработчики компании изготовили шлем виртуальной реальности, который помогает пациенту избавиться от стресса. Кроме того, они разработали «умный» браслет, который определяет и корректирует эмоциональное состояние человека.

https://etcetera.media/nashi-na-orbite- ... borom.html

[igor.]

чуть-чуть о космосе(для Дракоши) --- https://youtu.be/T32ojCYHljs

[igor.]

https://www.unian.ua/science/10038704-v ... -10-hvilin.

[Dragon]

Учасники 23-ї української антарктичної експедиції на станції "Академік Вернадський" проводитимуть 5 нових видів досліджень.

Про це розповів в.о. директора Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) Євген Дикий, передає УНН з посиланням на прес-службу МОН.

Йдеться про п’ять нових біологічних досліджень. Насамперед дослідники започаткують фотоідентифікаційні каталоги китів, а також оновлять і продовжать такі ж каталоги тюленів Ведделла. Особисте “упізнання” кожного кита чи тюленя дозволяє краще відстежувати шляхи їх міграції і розробити ефективніші програми їх збереження.
У ґрунтах Антарктики науковці вивчатимуть мікробні угрупування та їх засоби пристосування до екстремальних умов, а за залишками луски, шкіри та іншими “екологічними ДНК” у воді визначатимуть склад живих організмів. Метод е-ДНК дозволяє визначити “генетичні сліди” всіх видів тварини, які побували у воді протягом останніх трьох днів. Таким чином є змога отримати повніший список фауни та запровадити точніший і швидший метод моніторингу стану екосистеми.
Ще два види досліджень будуть спрямовані на вивчення забруднення довкілля. Перший стосуватиметься вивчення вмісту мікропластику у воді та донних осадах. Другий — аналізу вмісту хімічних забрудників у тканинах риб та молюсків. Такі дослідження покажуть динаміку переносу забруднення між континентами. Також це дасть додаткові аргументи для обмеження використання певних хімічних речовин чи зменшення використання пластикової тари у світі.
“Ми маємо амбітну ціль — за кілька років перетворити острів Галіндез, де розташована наша станція, на постійну екологічну „обсерваторію“. Саме для цього й розширюється список досліджень, які проводитимуть українські полярники. Результати цих досліджень даватимуть нам спектр необхідних даних, за якими можна буде визначати реакцію екосистеми на зміни клімату”, — зазначив Є.Дикий.
Зазначається, що учасники експедиції вирушать на станцію Академік Вернадський наприкінці березня.
Нагадаємо, вчені з США, Франції і Великої Британії знайшли на островах Дангер в Антарктиді 1,5 мільйона пінгвінів Аделі завдяки знімкам з космосу.

http://www.unn.com.ua/uk/news/1720095-u ... doslidzhen

[Dragon]

Професор Стівен Гокінг помер у віці 76 років. Фізик-теоретик з Кембриджа був одним з найвідоміших вчених у світі. Але які саме відкриття він зробив?

Свою славу серед дослідників він здобув завдяки серії праць, у яких поєднав видатну теорію тяжіння і відносності Альберта Ейнштейна з дивним світом квантової механіки, яку зазвичай застосовують до таких крихітних речей, як атоми та молекули.
А закінчилось усе описом чорних дір, які можуть самі себе випарувати, і рівняннями, які описують всю історію розвитку Всесвіту.

Найважливіші відкриття Гокінга:

З Оксфордським математиком Роджером Пенроузом він довів, що якщо Великий вибух відбувся, він мав початися з нескінченно маленької точки - сингулярності

Чорні діри випромінюють енергію, відому як випромінювання Гокінга, і поступово втрачають масу. Це пов'язано з квантовими ефектами біля краю чорної діри - області, яка називається горизонтом події

Він передбачив наявність маленьких чорних дір під час Великого вибуху. Ці крихітні чорні діри мали б бути неймовірно гарячими, і втрачати масу доти, поки вони не зникли - потенційно закінчивши своє існування вибухом, під час якого має вивільнитися величезна кількість енергії

У 70-х роках пан Гокінг вивчав, чи частинки та світло, що потрапляють до чорної діри, зникають остаточно, коли чорна діра випаровується. Він спочатку вважав, що ця "інформація" зникає зі Всесвіту. Але американський фізик Леонард Сасскінд з цим не погодився. Ці ідеї стали називатися інформаційним парадоксом. У 2004 році пан Гокінг визнав, що інформація все ж повинна зберігатися.
З фізиком Джеймсом Гартлом він намагався описати історію космосу в одному математичному виразі під назвою "Хвильова функція Всесвіту". Але квантова теорія показує, що відмінності між простором і часом нечіткі. Тож виявилось, що питання про те, що було до Великого вибуху, не має великого сенсу.

Одержимість чорними дірами

Перші спроби наукових публікацій пан Гокінг робив у 1960-х роках, коли був студентом і мав лише перші симптоми хвороби моторних нейронів, що матиме такий величезний вплив на його життя.
З Оксфордським математиком Роджером Пенроузом він довів, що якщо Великий вибух відбувся, він мав початися з нескінченно маленької точки, мовою фізики - "сингулярності".
У той час, коли у небі тільки-но виявили реліктове випромінення Великого вибуху (або мікрохвильове фонове випромінювання), інші космологи сподівалися на щось менш радикальне, ніж концепція цілого Всесвіту, що утворився з нічого.
Разом Гокінг і Пенроуз довели, що сподівання на більш м'які пояснення були марною справою.

Знищення чорних дір

Наступне захоплення пана Гокінга у 1970-х роках полягало в тому, щоб показати, що чорні діри взагалі-то не чорні, а насправді, як каже заголовок однієї статті, "білогарячі".
Чорні діри - головний "монстр" загальної теорії відносності. Вперше визначені і названі Джоном Вілером, вони являють собою настільки щільні області космосу, що все в їхніх межах зменшується до однієї точки - ще одни приклад сингулярності.
У той час здавалося смішним, що ці монстри гравітації можуть мати якесь відношення до делікатної теорії квантової механіки, що пояснює світло та орбіти електронів в атомах.
Але пан Гокінг довів, що це не так. Фактично, квантова теорія повністю змінює долю чорних дір.
На своїх краях, як показав пан Гокінг, завдяки цим законам чорні діри створювали і випромінювали нові частинки, втрачаючи при цьому енергію і, отже, втрачаючи масу (згадайте рівняння Ейнштейна E = mc²).
Для того, щоб чорна діра випарувалась таким чином, знадобилося б дуже багато часу. Але насамкінець пан Гокінг дійшов висновку, що їхнє зникнення відбувається з викидом енергії, еквівалентним мільйону мегатонних водневих бомб.
Коли у швейцарсько-французькій сільській місцевості на околицях Женеви відкрили Великий адронний колайдер, було сподівання, що прискорювач часток може створити мікроскопічні чорні діри і, таким чином, довести ідеї Гокінга.
Нобелівська премія тоді була б йому забезпечена. Але поки що ВАК цього не зробив.
Пояснення для Всесвіту
Після вивчення окремих чорних дір пан Гокінг звернув увагу на Всесвіт у цілому - остаточний, неминучий гравітаційний контейнер.
Закони квантової науки тут застосовуються так само, як до чорної діри, що зникає, особливо в перший момент Великого вибуху.
Поки інші дослідники намагалися зобразити короткий момент у житті молекули, використовуючи квантові закони, пан Гокінг показав, що можна вмістити всю історію цілого Всесвіту в єдиному математичному виразі - "Хвильовій функції Всесвіту", як він його назвав.
Оскільки вираз є самодостатнім - він починається з однієї сингулярності на початку часу і закінчується іншою наприкінці часу, і за необхідності історія може рухатися взад-вперед між цими двома точками.
Нема потреби, і загалом сенсу, питати, що було до Великого вибуху. Цей Всесвіт пояснить себе сам собою.

Він не завжди мав рацію

Пан Гокінг продовжував працювати над наслідками цієї теорії до кінця свого життя.
Знати, що такий математичний опис може існувати - це одне; а знати, який вираз є правильним - це набагато складніше завдання.
Розум Стівена Гокінга не був всепереможною силою - як і будь-який вчений, він час від часу помилявся, і часто мусив визнавати поразку в інтелектуальному двобої.
Ми знаємо про це зокрема через його схильність укладати чудернацькі парі щодо спірних питань - наприклад, на річну передплату журналу Playboy проти передплати журналу Private Eye.
Саме так він побився об заклад у 2004 році зі спеціалістом у галузі обчислювальних систем Джоном Прескіллом, який довів, що чорні діри не знищували повністю інформацію у Всесвіті.
Пан Гокінг визнав, що чорні діри могли зберігати інформацію про своє минуле, певним чином закодовану на їхніх краях - так званому горизонті подій.

Людина ширших горизонтів

Багатьох дослідників дратувала легкість, з якою Стівен Гокінг завойовував популярність, часто затьмарюючи інші таланти з не менш надзвичайними або непересічними ідеями.
Його роботи, як правило, знаходились на межі математичної науки, і стали ще одним кроком на шляху, яким він вирішив іти ще у студентські дні. Водночас вони не завжди були близькими до центральних наукових проблем його часу.
Тим не менш, його непересічний науковий ентузіазм, що долав обмеження хворого тіла, і здатність привернути увагу широкої громадськості до складних наукових питань ніхто не зможе заперечити.

http://www.bbc.com/ukrainian/features-43404612

Про смерть, Бога та чорні діри: Стівен Гокінг у цитатах -

http://www.bbc.com/ukrainian/news-43398319

Англійський фізик-теоретик Стівен Хокінг з'явився у вигляді голограми як "сюрприз-гість" на форумі YES-2017 у Києві -

http://www.bbc.com/ukrainian/news-41289101

[Dragon]

Традиционное сочетание проблем и перспектив)))

Ближній космос і холодні течії: що вивчатимуть на "Вернадському"?

Вперше за майже 20 років в українському Національному антарктичному центрі (НАНЦ) змінився керівник.
З лютого його очолив Євген Дикий - біолог та морський еколог, який тривалий час працював у різних наукових установах, а в 2014 році воював у складі батальйону "Айдар" .

Українські дослідження в Антарктиці зазвичай подаються як серйозний науковий успіх України.
Утім, Євген Дикий каже, що насправді міжнародне значення мають лише поодинокі проекти, а станцію "Академік Вернадський" іноді навіть не згадують в оглядах наукових досліджень в Антарктиді.
Чому так сталося та які перспективи має українська наука на "білому континенті", новий керівник НАНЦ розповів BBC News Україна напередодні від'їзду чергової української антарктичної експедиції.

Не позначили на мапі

BBC News Україна : Яка ситуація з науковими дослідженнями на "Вернадському"? Наскільки вони релевантні з точки зору міжнародної науки?

Євген Дикий : Реальне досягнення у тому, що станцію вдалося зберегти, враховуючи, які часи пережила країна.
Як завгоспи і логісти мої попередники впоралися дуже добре.

Врятувати "Академіка Вернадського"

Але центром керували не науковці.
Мій попередник - відставний генерал (колишній багаторічний керівник НАНЦ Валерій Литвинов -
генерал-майор запасу . - Ред.).
Він знає, як має працювати господарство, але він не дуже уявляє, що таке сучасна наука і як у ній оцінюються результати.
Нещодавно один з провідних японських журналів розмістив огляд досліджень в Антарктиці. І на мапі полярних станцій там українська не була навіть позначена.
Тобто коли писали огляд, назва станції "Вернадський" не прозвучала жодного разу, що змусило б позначити її на мапі.

BBC News Україна : Можливо, це помилка?

Є.Д .: Ні. Як оцінюються результати наукових досліджень? По тому, в яких журналах вони опубліковані й скільки ваших колег з інших країн, які напряму з вами не пов'язані, процитували їх у своїх статтях.
Так з'являються об'єктивні критерії наукового внеску - індекс цитування, "імпакт фактор". Вони показують, як журнал чи окрема стаття впливає на розвиток світової науки. Якщо подивимось на це, то для української науки ситуація ганебна.
Україна з'явилася в Антарктиді 22 роки тому . На той час антарктичних країн було близько 20, а зараз свої станції мають понад 30.
Але, за результатами публікацій. Україна посідає у світі місце нижче п'ятдесятого - 52-е чи 54-е за різними індексами. Тобто, ми стоїмо нижче від двадцяти країн, в яких немає власних антарктичних станцій.
Чому в нас така ситуація? Бо центр працював дуже закрито. Чомусь вважалося, що українська наука - це виключно те, що можуть самотужки зробити наші науковці, без спільних проектів і колаборації.
Але світ давно так не працює! Зараз у наукових журналах - Nature , Science - важко знайти серйозну статтю, де були б всі автори з однієї країни. А статей, де всі автори з одного університету, - просто неможливо.
Найкращі результати досягаються, коли об'єднуються наукові групи з різних країн, кожна з яких щось робить найкраще в світі. Позиція ж нашого центру, на мою думку, була дещо ізоляціоністстькою: у нас є свій "городик" - станція "Вернадський" - і ми, як вміємо, так у ньому і колупаємося.
Це стосується не лише антарктичного центру, це біда української науки. У ній є окремі групи, які давно вийшли на світовий рівень і працюють в міжнародних проектах. Але більшість наших інститутів - що академічних, що університетів - досі вважають, що "розвивати свою науку" означає все робити самотужки.

BBC News Україна : Як плануєте це змінювати у центрі?

Є.Д .: У біології вже почали - зібрали на семінар біологів з Центру та інших установ, які працюють по антарктичній тематиці, й поставили питання: ви, наприклад, вже 20 років досліджуєте тюленів, де публікації?
А ви бачили публікації ваших колег? Давайте подумаємо, з ким є сенс співпрацювати, щоб разом зробити дійсно конкурентний продукт, який опублікують у провідних журналах. Такий підхід плануємо до всього.

Захмарні блискавки і холодні течії

BBC News Україна : Які галузі досліджень є найбільш перспективними?

Є.Д .: Клімат і фізика верхніх шарів атмосфери. Харківський радіоастрономічний інститут робить дійсно передові дослідження на міжнародному рівні.
У них одна антена стоїть на "Вернадському", а інша - у норвежців на Свальбарді (Норвезька назва острова Шпіцберген в Арктиці. - Ред .).
Якщо спрощено, то вони вивчають електричні процеси у верхній атмосфері - реєструють не ті блискавки, які ми бачимо між землею і нижніми хмарами, а ті, що відбуваються між хмарами у верхніх шарах.
Ще - серйозні перспективи в астрономії ближнього космосу. Думаю, розпочнемо проекти з
Миколаївською астрономічною обсерваторією.
Дуже цікаві роботи наших математичних моделістів з Академії наук, які моделюють процеси утворення холодної води в морі Веддела (одне з морів біля узбережжя Антарктиди. - Ред .).
Цей процес є частиною так званого "великого океанічного конвеєра", що визначає характер клімату довкола всієї Атлантики.
Саме наші науковці досягли зараз найбільшої точності у моделюванні першої ланки цього конвеєра - тобто, звідки береться охолоджена вода і як вона по дну поширюється. Вже просто напрошується перевірка їхніх математичних моделей у реальних океанічних дослідженнях...
Загалом у світі мало хто працює лише по Антарктиці. Установи, на зразок нашої, називаються "полярними", й одночасно займаються Арктикою і Антарктикою, адже саме порівняння цих двох регіонів дає найкращу картину.
Полюси - це як пульс у людини, а його не скрізь можна поміряти. Багато процесів, особливо в атмосфері і геомагнітній сфері, можна краще виміряти біля полюсів, ніж у помірних широтах.
Тому дослідники, що, як лікарі, хочуть з'ясувати стан планети, мають іти до полюсів. І ми прагнемо потрапити в Арктику. Тут вже шлях попередньо намацали.
У Канади немає антарктичної станції, але є низка арктичних станцій. Тож, зараз ведуться переговори про це, зокрема через українського посла там Андрія Шевченка.
Думаю, з наступного року піде обмін: наші дослідники потраплять в Арктику через канадські станцій, а ми канадців пустимо на "Вернадського". Наша станція цікава тим, що розташована на фронті кліматичних змін - у нас вони відбуваються швидше, ніж в інших районах Антарктики.
Плюс у нас найдовші ряди кліматичних даних, деякі спостереження неперервно тривають з 1947 року.
Напрошується перетворення острова Галіндез (Острів, на якому розташований "Академік Вернадський". - Ред .) на мініобсерваторію з детального відстежування реакції екосистеми на кліматичні зміни, що починаються там, а згодом проявляться в інших регіонах.

BBC News Україна: А вивчення "Озонової діри" триває?

Є.Д .: Так, на станції працює один з найдавніших таких приладів - озонометр Добсона. Прилад чудовий, але питання, скільки він ще проживе. Вже треба думати, чим його замінити, щоб не переривати спостереження.
У нашому районі край "Озонової діри", в одні роки ми під нею, в інші - під захищеною атмосферою.
Тож на станції можна відстежувати пульсацію діри.

Довгий сезон

BBC News Україна: Коли на станції з'явиться нормальний інтернет?

Є.Д. : Зовсім нормальний буде з наступної зими 2018-2019 рр. Для цього треба поставити нову антену і перейти на інші супутники.
Поки ж ми використовуємо інтернет Inmarsat - це зв'язок, який працює у будь-якій точці планети, але через це він дуже дорогий. Зараз ми перейшли на інший тариф, в якому одиниця переданої інформації коштує дешевше.
Якщо до цього ми використовували півгігабайта трафіка на місяць, то тепер буде 10 гігабайт на місяць: по півгігабайта в особисте користування кожному з зимівників, і 4 гігабайти загальностанційні.

BBC News Україна : В експедиціях зазвичай 12 зимівників. Чи можна збільшити цю кількість?

Є.Д .: Технічно - так. Але питання: навіщо?
Основна задача зимівників: шестеро підтримують життєздатність станції, ще шестеро проводять метеорологічні і атмосферні спостереження, які не можна переривати.
Немає сенсу в складні умови ізоляції наганяти більше людей. А от сезонний загін треба збільшувати. Зараз їх буде теж 12.
Однак у старі часи бувало і до 36 людей. Тому влітку спокійно можна приймати понад 20 людей.
І треба збільшувати тривалість сезону (час перебування на станції науковців антарктичним літом. Вони не залишаються на зимівлю, а проводять дослідження лише у цей період. - Ред.).
В останні роки "перезмінка" зводилась до кількох днів. Хоча наші науковці такі відчайдушні, що встигали набрати якісь зразки навіть за ці дні. Але це не робота - це вже екстрім.
Зараз вдалося виторгувати 18 днів. (Питання кількості днів, які "сезонники" проведуть на станції, було одним з факторів, за яким обирали компанію, що забезпечує логістику до "Академіка Вернадського" . - Ред. )
Але нормальний довгий сезон - це два-три місяці. Саме так було за британців і в перші роки української станції. А потім через нюанси фінансування - коли які проплати йдуть, завершення фінансового року - ми втратили довгі сезони.
Поновити їх - одне з моїх перших завдань.

"Вернадівка"

BBC News Україна : Яка ситуація з антарктичним туризмом на станції?

Є.Д.: У літній період через неї проходять до чотирьох тисяч туристів - той ще Крим.

BBC News Україна: Станція за це отримує якісь гроші?

Є.Д. : Лише з продажу сувенірів. Поки що дуже небагато.

BBC News Україна: А що з баром?

Є.Д .: Бар "Фарадей" в одному з рейтингів барів світу визнаний найкращим баром на континенті. Зрозуміло, що конкуренція не дуже велика, але таким фактом можна пишатися.
До речі, сам бар лишився від британців, але у них там були лише "казенні" напої.
А наші хлопці в одну з перших зимівель змонтували самогонний апарат і мають секретний рецепт горілки "Вернадівка". (За розповідями зимівників, весь алкоголь на станції перебуває у зачиненій кімнаті, ключі від якої є тільки у начальника експедиції . - Ред. )
Боротися з цим я не збираюся, думаю, це гарний колорит.

http://www.bbc.com/ukrainian/features-43433985

См. также П'ять історій про антарктичну станцію "Академік Вернадський"-

http://www.bbc.com/ukrainian/features-42958335

И еще там же -

Український полярник: у мене в морозилці шість невідомих науці видів.

Жінки в снігах: чи повернуться українки в Антарктику?

Зірки-вбивці й тисячолітні губки: хто живе у глибинах Антарктики?

(Ссылки на странице ББС)

Зы. Думаю тема снега и морозов на некоторое время исчерпана

[Dragon]

Космічний "Бермудський трикутник" та інші аномалії на орбіті.

Час від часу МКС та інші космічні апарати потрапляють в аномальну зону на орбіті, в якій комп'ютери виходять з ладу, а космонавти зазнають значного впливу радіації. Колишній астронавт НАСА розповів, що відчуває людина в цей момент.
"Ще до того, як я полетів у космос, я чув історії космонавтів про яскраві спалахи світла на орбіті, коли вони потрапляли в зону високої радіації", - розповідає Террі Віртс, колишній космонавт НАСА.
Це сталося в п'яту ніч під час його першого польоту на МКС на космічному шатлі "Ендевор" в 2010 році. "Щойно я заплющив очі, аж раптом - бах! Гігантський сліпучий спалах, але жодних звуків".
Поруч з науковцями освоювати космос сьогодні взялися й підприємці, як-от засновник SpaceX Ілон Маск, який на днях успішно вивів на орбіту ракету важкого класу.
Зоряні простори невтримно ваблять людство. Але там, за межами нашої планети, людям доведеться зіткнутися з аномальними явищами, не схожими на жодне, яке ми могли спостерігати на Землі.
Одним із найдивніших відомих нам космічних явищ є те, свідком якого став Віртс. Це південно-атлантична аномалія (ПАА) - потужний спалах світла без жодного звуку.
ПАА не лише дивно виглядає, але й вкрай небезпечна. У зоні її дії комп'ютери повністю виходять з ладу, а люди отримують високу дозу радіації.
Через це ПАА називають також "космічний бермудський трикутник".
З поширенням пілотованих польотів у космос, під час яких космонавти повністю залежать від роботи комп'ютерів, південно-атлантична аномалія становить дедалі більшу небезпеку.
Щоби зрозуміти, як діє ПАА, потрібно спочатку розібратися з тим, що таке радіаційні пояси Ван Аллена.
Це - два шари високоенергійних заряджених частинок, які утримуються навколо Землі її магнітним полем.
"Сонце випромінює радіацію, - каже Віртс, - і величезна кількість частинок, зокрема, електронів, вистрілюють з його поверхні в космос. Коли ця матерія наближається до Землі, вона потрапляє в зону її магнітного поля і утворює радіаційні пояси навколо нашої планети".
З одного боку, пояси Ван Аллена захищають Землю від високозаряджених електронних частинок, які викидає з поверхні Сонця. Але з іншого - форма нашої планети утворює своєрідну магнітну пастку.
Оскільки форма Землі трохи сплющена в області полюсів, її магнітні поля також дещо відхиляються від географічних полюсів, а разом з ними і пояси Ван Аллена.
ПАА - це місце, де внутрішній радіаційний пояс Ван Аллена розташований найближче до Землі.
Через нахил магнітної осі дія магнітного поля є найсильнішою на півночі, в результаті простір над Південною Атлантикою та Бразилією потрапляє безпосередньо в радіаційний пояс Ван Аллена.
Для Землі це явище не становить небезпеки. Але воно спричиняє повний хаос у комп'ютерах супутників та інших космічних апаратів, які потрапляють в цю зону.
ПАА також впливає на фізичний стан космонавтів на борту МКС. Це на собі відчув Террі Віртс під час польоту на "Ендеворі" у 2010 році та перебуванні на борту МКС у 2014-му.
Вихід комп'ютерів з ладу в НАСА позначають спеціальною абревіатурою - SEU (single event upset - збій внаслідок поодинокої події). Робота комп'ютера в цей момент на мить переривається - і так буває досить часто.
"Різноманітні космічні об'єкти - супутники та МКС - досить часто потрапляють в цю зону і у них відбувається збій в роботі, - додає фахівець. - Важливо, щоби вони якнайшвидше залишили її".
Приміром, під час проходу крізь аномальну зону космічний телескоп "Габбл" припиняє передачу даних.
Чи можна якось захиститися від згубної дії радіації?
Як пояснює Террі Віртс, космонавти на МКС використовують спеціальну "водяну стіну". Її споруджують із 50-літрових резервуарів з водою навколо спального місця.
За рівнем радіації на борту уважно стежать протягом усієї космічної місії.
"МКС облаштована електронними детекторами, які реагують на спалахи радіації і відсилають дані про це на Землю", - розповідає колишній космонавт.
"Кожен з нас має радіаційний датчик, з яким ми ніколи не розлучаємося під час перебування у космосі. Я тримав його у кишені під час обох місій. Коли я виходив у відкритий космос, я також брав його із собою".
Дія магнітного поля Землі на заряджені частинки з космосу спричинює ще одне незвичайне явище - полярне сяйво.
Дивовижне зелене сяяння виникає, коли високозаряджені частинки з Сонця потрапляють в атмосферу Землі.
Щоби побачити полярне сяйво, люди їдуть за тисяч кілометрів, але, як стверджує Віртс, найбільш приголомшливо воно виглядає з космосу.
"Північне і південне полярні сяйва з МКС виглядають по-різному, - зазначає він. - Північне нагадує тонку смужку, а південне - схоже на велику хмару і воно завжди ближче до космічної станції".
Це, майбуть, найбільш незабутнє враження з усіх 215 днів, проведених ним у космосі.
"Ви пливете крізь гігантську зелену та червону хмару, що танцює у вас на очах, - розповідає космонавт. - Нічого подібного на Землі немає".
Утім, як би приголомшливо не виглядали магнітні аномалії навколо нашої планети, космічні апарати мають бути стійкими до їхнього впливу.
Оскільки польоти в космос стають дедалі частішими і більш віддаленими, проблему радіації необхідно вирішити вже зараз.
"Коли ми літатимемо на великі відстані в глиб Сонячної системи, центр керування польотами на Землі вже не допоможе", - каже Віртс.
"Нам доведеться чекати кілька хвилин, перш ніж ми зможемо отримати відповідь. Отже, комп'ютери мають бути потужнішими, оснащеними штучним інтелектом".
"Проблема полягає також й у тому, що чим потужніший комп'ютер, тим він більш чутливий до радіації".
"Розв'язання цієї проблеми є надзвичайно важливим для майбутніх досліджень космосу", - підсумовує Террі Віртс.

http://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-43004293

[Dragon]

Любопытный разбор нацменталитета!

ИМХО, это важно и значимо!

Аспект 1 -

...Мудрые западные социологи нашли простой и крайне надёжный индикатор, характеризующий атмосферу в обществе. Это так называемый индекс взаимного доверия (interpersonal trust). Чтобы его измерить, проводят опрос, где респондентов просят ответить: «считаете ли вы, что большинству людей можно доверять?»

Результаты подобных измерений оказались очень культуро-специфичны. Наивысший индекс доверия оказался у народов Северной Европы. В странах Африки и Южной Америки этот показатель падает до ничтожных величин. В этих обществах полагают, что люди не заслуживают никакого доверия. Интересно, что среди населения развитых стран в большей степени склонны к доверию люди богатые, образованные и религиозные. Каждый из этих признаков по отдельности положительно коррелирует с уровнем доверия.

Нетрудно догадаться, что в Украине индекс доверия невысок. Что-то около 24% — на уровне Бангладеш, России и Пакистана. Не знаю всех технических деталей опрашивания, но, по-моему, в реальности у нас он должен быть даже ниже. Существенно ниже.

Отсутствие доверия в обществе блокирует способность людей к совместному действию. Попробуйте договориться в обычном украинском подъезде о каком-нибудь общеполезном деле по дому. Попробуйте «поднять» на что-либо село. Если это не коррупционная продажа какого-нибудь рекреационного леса, где всем «заплочено», то будет много противоположных мнений и яркого скептицизма. И только.

Нетрудно заметить связь между недоверием в обществе и уровнем коррупции. «Чего можно ждать от всех этих падлюк, которые меня окружают?» — думает наш человек. Нужно урвать от них, пока не урвали от меня. Попал к кормушке — подтягивай родню на хлебное место. Доверяй только куму. Родычайся с начальством.


Зрадофил принципиально смотрит на общество исподлобья и ищет в действиях окружающих понятные для себя мотивы. Растёт политический пессимизм, подозрительность и… правильно, поиск «зрады».

Поэтому, когда мы слышим в результатах очередного соцопроса о доверии институтам, что «украинцы не доверяют» (президенту, парламенту, армии, СБУ, детским садам, ЖЭКам, спортклубам…) следует помнить, что украинцы никому не доверяют.

Если бы недоверие к институтам, например, к Верховной Раде, имело под собой реальные основания — народ бы не голосовал раз за разом, десятилетие за десятилетием, за одних и тех же людей. И при этом в массовых количествах являлся на избирательные участки...

Аспект 2 -

Есть ещё один интересный социологический индикатор — так называемый уровень счастья. В данном случае социологи определяют, какая часть населения чувствует себя счастливой. Украина постоянно бьёт антирекорды в таких опросах. По последним данным, несчастливее украинцев чувствуют себя только в Йемене, Сирии и в Венесуэле.
Налицо очевидная социально-психологическая неадекватность. С объективной точки зрения, действительно, с Канадой и Финляндией нам в счастье не тягаться. Но чувствовать себя «такими же несчастными», как люди, которые семь лет сидят под бомбами, отведали зарина и кассетных бомб, видели своими глазами отрезание голов на площади?.. Соотечественники, вы в своём уме?..

..Американец на вопрос «Как дела?» (How are you?) обязательно ответит «Прекрасно!» (Fine!) Отвечать иначе невежливо и чревато. Ты же не лузер? Для человека протестантской культуры быть «лузером» — это быть человеком падшим, лишённым благодати. Лишённым по своей вине и воле...

...Украинец не просто не хочет казаться довольным. Он никогда не отвечает за свои проблемы (их «поробили», «наврочили»). Он слишком вжился в роль обиженного...

...Если бы зрадофилы наличествовали в Англии во время Черчилля, они бы не проявляли «холодную английскую ярость», наращивая выпуск истребителей и роя окопы на берегу Ла-Манша. Они бы разбили палаточный лагерь на Даунинг-стрит и потребовали у Черчилля ответ — где «самые современные» истребители? Почему не защитили Ковентри? Почему немецкие подводники топят британские суда сотнями?..

Аспект 3 -

...На Западе популизм рационален. Политик-популист обещает (и часто выполняет) то, чего хотят его избиратели. Хотят низких налогов. Снижает. Хотят меньше иммигрантов. Ужесточает порядок въезда. Западный популист наступает на интересы одних, чтобы угодить своему электорату. А если электорат сам не знает, что ему нужно — то как ему угодить? Здесь выходит на сцену популист украинский.

Чего хотят зрадофилы? Ну, как сказать… Очень много чего. Хотят радикальных реформ медицины, и чтобы прогнали Супрун. 1000 «оплотов» в войска немедленно и низких налогов. Борьбы с вражеской пропагандой и доступа к Вконтактам. Чтобы «стреляли за коррупцию» и чтобы кум мог «порешать». Много чего ещё.

Зрадофил противоречив как затурканная Галина из известного анекдота. Невыполнение невыполнимых обещаний рождает зраду. И требует политиков специфического пошиба...

Итого -

Судя по ... лавинообразной поддержке «зрадофильских» настроений ольгинскими бот-сетями, московские политтехнологи наконец поняли нашу слабую сторону. И будут бить в неё сильно, насколько смогут.

Помним: Украина не терпела поражений на поле боя. Все катастрофы украинской государственности — это результат внутренних раздоров, которые и открывали ворота с севера. Надо бы уже изживать рустикализм и «зраду» из национального характера...

Там еще немало актуальных аналогий -

https://petrimazepa.com/dialektika_zrad ... ie_iznutri

Я прошу воспринимать это все как наукообразный анализ наших общих проблем с целью их преодоления, а вовсе не как банальные упреки к кому-либо!

[Dragon]

В теле человека обнаружена ранее неизвестная анатомическая структура или «орган»

Исследователи обнаружили в соединительной ткани новую, ранее неизвестную структуру. Эта структура, или «орган», представляет собой систему полостей, заполненных жидкостью. Новую структурную особенность соединительной ткани удалось обнаружить при эндоскопии, совмещенной с лазерной конфокальной эндомикроскопией тканей живого человека.
Как отмечают ученые в статье в Scientific Reports, существование дополнительной системы каналов может объяснять высокую скорость роста и распространения раковых опухолей — полости выполняют роль сосудов, по которым к опухоли доставляются питательные вещества и распространяются метастазы.
Неизвестная анатомическая структура была обнаружена при эндоскопии желчных протоков пациента, пишет N+1 . В окружающие ткани был введен флуоресцентный краситель — именно благодаря ему исследователям удалось разглядеть организованную в виде сеточки систему полостей в соединительных тканях. Образец ткани был взят у пациента при биопсии и заморожен. Оказалось, что структуру можно разглядеть, если не фиксировать ткань специальными растворами, что стандартно делается для гистологического исследования.
Исследователи сделали вывод, что система полостей является нормальной частью соединительной ткани подслизистого слоя, соединяющего слизистую и мышечную оболочки. Эти полости поддерживаются при помощи пучков коллагена, заполнены жидкостью и открываются в лимфоузлы. Внутренняя оболочка полостей выстлана клетками, похожими на обычные фибробласты (клетки соединительной ткани).
Подобные структуры ученые обнаружили в ряде тканей, которые подвергаются периодическому или регулярному сжатию. Среди них оказались подслизистые слои всего желудочно-кишечного тракта, мочевого пузыря и мягкие ткани, окружающие бронхи и артерии. Вероятно, эти полости выполняют механическую функцию и необходимы для работы соответствующих органов. Также исследователи предполагают, что полости вносят вклад в формирование отеков и фиброзов (разрастания соединительной ткани) при различных патологических состояниях, а также «помогают» распространяться раковым опухолям.
Лазерная конфокальная эндомикроскопия представляет собой технологию визуализации тканей in vivo после внутривенного введения флуоресцентного вещества. Метод совмещается с эндоскопией и позволяет заглянуть в ткань на глубину 60-70 микрометров.
Это не первое открытие, сделанное за последние годы при помощи непрерывно совершенствующихся технологий биовизуализации. Так, в 2015 году при помощи in vivo мультифотонной микроскопии
были открыты лимфатические сосуды в головном мозге.

С иллюстрациями микроскопии -

http://argumentua.com/reportazh/v-tele- ... -ili-organ

При внимательном рассмотрении "черный квадрат" оказался стоящим вверх ногами (с)))

[Dragon]

Ученые из Нидерландов рассмотрели Марс с точки зрения места, пригодного для жизни первых поселенцев.

Астрогеологи учитывали, что первопроходцы будут использовать марсианский лед и риголит — верхний сыпучий слой планетарного грунта. Даже при том, что зерновые и овощи придется выращивать в крытых теплицах.
На видео красными и оранжевыми пятнами отмечены регионы, которые хороши в качестве посадочных площадок, но крайне неблагоприятны для выращивания тепличных растений.Синим и темно-синим цветом — области, идеальные для марсианского растениеводства. А цвет морской волны указывает на компромисс.
"Некоторые идеальные места для строительства колонии уже использовались NASA как посадочные площадки", — отметили специалисты из Университета Вагенинген.
Области, которые ученые сочли наиболее подходящими для жизни, не отравлены тяжелыми металлами, отличаются умеренным радиационным фоном и равнинным ландшафтом. Однако именно там в изобилии можно найти калий, железо и кремний. При оценке почвы и марсианского ландшафта, ученые пользовались данными NASA.

Видео -

https://www.segodnya.ua/lifestyle/scien ... 28952.html

[Dragon]

Над грозою: космічне полювання за блискавками.

Грози - одне з найбільш вражаючих явищ у природі. Але те, що ми бачимо з поверхні планети, - це лише "верхівка айсберга", пише кореспондент BBC News з питань науки Мері Холтон.

У верхніх шарах земної атмосфери з блискавками відбуваються взагалі химерні події, й нова наукова місія прагне дослідити їх.
Для цього на Міжнародній космічній станції (МКС) діятиме спеціальний комплекс спостереження за взаємодією космосу та атмосфери - Atmosphere-Space Interactions Monitor (ASIM).
Вже до кінця квітня він почне слідкувати за дивними електричними феноменами, які відбуваються над грозами.

Небесна лабораторія

Перебуваючи на 400-кілометровій орбіті, МКС має ідеальний вид на всі турбулентні погодні системи на Землі.
Електричні розряди штормів весь час видно з космічної станції.
Й коли блискавка вдаряє у землю, над хмарами відбувається щось зовсім відмінне.
Цей незвичний феномен, відомий як "перехідні світлові явища" (Transient Luminous Events, TLE) вчені виявили випадково у 1989 році.
Якось американський професор з Університету Міннесоти Джон Рендольф Уінклер напередодні старту ракети перевіряв роботу телекамери. Несподівано вчений звернув увагу на те, що на двох кадрах зафіксувалися яскраві стовпи світла над далекими штормовими хмарами.
Тоді це відкриття шокувало вчених.
Серед дослідників, які вирішили зайнятися феноменом, був і нинішній провідний дослідник команди ASIM Торстен Нойберт - фізика з Данського технічного університету.
"Це всіх нас дуже здивувало. Як це можливо - щось таке існує, а ми про це до чього часу нічого не знали? Схоже, це явище відоме пілотам - є кілька розповідей очевидців", - розповідає вчений.
Добру половину століття, до появи знімків Уінклера, ті, хто помічав подібні спалахи, зазвичай описували їх як висхідні промені, або "блискавки навпаки" - спрямовані не вниз, до поверхні Землі, а вгору.
Через їх швидкоплинну природу та загадковість ці явища назвали "ельфами" або ж казковими феями-"спрайтами".
Назва "спрайт" походить від англійського sprite, тобто "фея", "ельф". З точки зору фізики, це вид електричних розрядів холодної плазми, що виникають у мезосфері і термосфері - на висоті до 800 км. У літературі їх іноді також називають "примарами" і "червоними примарами" - Ред .
Але попри такі назви ці спалахи зовсім не маленькі: вони тягнуться в атмосфері на десятки кілометрів.

"Червоні примари", "ельфи" і "блакитні струмені"

Але як утворюються ці явища?
"Вони дещо відрізняються від блискавок, - розповідає ВВС Торстен Нойберт. - Це пульсація електричного поля, що рухається вгору. У місці, де атмосфера стає тонкою, у полі може утворитися електричний розряд. В такому випадку ми говоримо про "спрайт".
"Спрайт", або "червоні примари", виникають за мілісекунди після потужного удару блискавки.
А "Ельфи" утворюються внаслідок вже не електричної, а електромагнітної пульсації, викликаної ударом блискавки. Миттєвий, подібний аурі, ареол ельфа неможливо помітити неозброєним оком. З'являючись в іоносфері, він "живе" менше однієї мілісекунди.
Не дивлячись на свою невловимість, природу ельфів вдалося напрочуд добре вивчити, вважає Мартін Фуллекруг з Університету Бата у Великій Британії.
Це найбільш поширені спалахи TLE, що виникають, на думку вчених, вдвічі частіше від "спрайтів".
І найменш вивченими є так звані "блакитні струмені", або "джети". Це висхідні електричні розряди, що починаються на вершинах хмар.
"Джети" не дуже добре вивчені, оскільки вони ледь помітні. Найчастіше вони блакитного кольору. Крім того, вони не завжди пов'язані з блискавкою. Вони з'являються несподівано і дуже загадкові", - уточнює Фуллекруг.
"Ельфів" зазвичай помічають над теплими водами океанів, а "червоні примари" частіше з'являються над сушею.
Найкраще їх спостерігати на півночі Америки, у ДР Конго та Південній Африці.
Але побачити їх можна з інших місць.
Звичайна літня гроза у Великій Британії, як правило, простягається над територією протяжністю близько 10 кілометрів. "Червоні примари" виникають над середніми конвективними системами - штормами, які в десять разів більші.
Мезомасштабним конвективними системами метеорологи називають великі скупчення кучеряво-дощових хмар з майже круговою формою, що виникають у тропіках і у помірних шіротах.- Ред.
"У Британії час від часу теж трапляються такі грози, - уточнює доктор Фуллекруг. - Зараз ми досліджуємо одну з них, що відбулася в травні минулого року. Під час неї утворилася кілька прекрасних "спрайтів" [над графством Корнуолл на південному заході Англії - Ред .]".
Тоді "червоних примар" вдалося сфотографувати спостерігачам метеоритів, камери яких були налаштовані таким чином, щоб можна було бачити слід падаючих зірок.

Космічні мисливці за грозами

Головне завдання ASIM - вивчити фізику перехідних люмінесцентних явищ (TLE) і властивості гроз, які їх породжують.
До спецобладнання проекту входять дві камери, здатні робити 12 фотографій на секунду, рентген і детектор гамма-випромінювань.
Ця техніка дозволить міжнародній команді вчених, для багатьох з яких це дослідження є кульмінацією десятків років роботи, визначити, де саме у хмарах виникають "червоні примари" і "блакитні струмені".
Завдяки допомозі Європейського космічного агентства місія ASIM триватиме щонайменше два роки.
За цей час вчені сподіваються досліджувати по одному спалаху TLE на день, хоча у світі вони відбуваються, за нинішними оцінками, щохвилини.
Для фізика Нойберта цей час буде неймовірно захоплюючим.
"Адже ми насправді не знаємо, як влаштована блискавка. Вона виникає так швидко, і така небезпечна…, що дістатися до фізичних процесів, які відбуваються всередині неї, досить складно", - говорить учений.
У тонких верхніх шарах атмосфери спалахи TLE ширші й і краще піддаються дослідженням.
При цьому сам Торстен Нойберт зізнається: "Для мене це вікно, що дозволяє заглянути всередину блискавки".

https://www.bbc.com/ukrainian/news-43689240

[Dragon]

Українські винахідники запропонували ідеї, що допомогли освоїти космос.
Микола Кибальчич першим задумав летючий апарат з реактивним двигуном, а Юрій Кондратюк - багатоступеневу космічну ракету і "трасу", якою американці полетіли на Місяць.
12 квітня - міжнародний день польоту людини в космос. В цей день 1961 року відбувся перший політ, яким керував Сергій Корольов. Він народився і третину життя провів в Україні.

Полетіти на Місяць першим загадав українець

Військовик батальйону Олександра Суворова отримав найпочеснішу в Російській імперії нагороду - золоту шпагу "За хоробрість".
Однак, Олександр Засядько подав у відставку і повернувся додому - село Лютенька, що на Полтавщині - його більше цікавили ракети.
Винахідник спорудив кузню, піротехнічну лабораторію, запросив до співпраці спеціалістів. Тут за два роки він створив ракети, що літали на відстань до 2300 метрів, та пристрій для їх наведення, написав наукову працю.
Згодом військове міністерство Російської імперії видало Олександру Засядьку дозвіл на випробовування ракет. Конструктор продав український маєток, де працював, завантажив речі на вози та вирушив до Санкт-Петербурга.
Вже через кілька років дальність польоту його ракет сягнула шести кілометрів.
Син головного гармаша Запорізької Січі Дмитра Засядька також придумав пускову установку залпового вогню - праобраз "катюш".
Ці пристрої разом із ракетами визначили успіх російських військовиків при штурмі фортець в Браїлові, Шумні, Варні.
Винахідник продовжував пошуки. Його не задовольняв порох як паливо - він почав досліди з нафтопродуктами.
В останні роки свого життя, ще до народження Жюля Верна, Олександр Засядько обмірковував ідею польоту на Місяць.

Терорист запропонував використати енергію вибуху

Микола Кибальчич написав проект л.етчого пристрою з багатозарядним реактивним двигуном у камері смертників.
"Якщо моя ідея…. буде визнана здійсненною, то я буду щасливий тим, що зроблю величезну послугу батьківщині та людству. Я спокійно тоді зустріну смерть...".
Але він так і не почув оцінки своїм ідеям.
Микола Кибальчич народився в Коропові, що на Чернігівщині.
Хлопець навчався в Новгород-Сіверській гімназії, де захопився точними науками, особливо хімією. Тоді ж познайомився з народовольцями.
Зовні спокійний та непримітний юнак в домашніх умовах виготовив дві надпотужні на той час бомби, які спільники використали під час терористичного акту проти царя Олександра ІІ 1881 року. Російський імператор помер, а його вбивць засудили до страти.
У в'язничній камері Микола Кибальчич написав і передав адвокату проект, який датований 28 березня, тобто за декілька днів до страти.
Він відкинув ідеї з паровими та електродвигунами, натомість запропонував використати енергію, що виділяється внаслідок згорання вибухових речовин. Ув'язнений найбільше хотів почути оцінку своєму проекту.
"Наскільки мені вдалося розібратися в російських та іноземних творах з повітроплавання, за М. І. Кибальчичем повинен бути встановлений пріоритет в ідеї застосування реактивних двигунів в повітроплаванні", - зробив висновок інженер Н. Ринін у коментарі до опублікованого вперше проекту Миколи Кибальчича.
Проект вперше опублікували лише у 1918 році, тобто через 37 років після страти винахідника.

Американці полетіли на Місяць трасою вирахуваною українцем

Уродженець Полтави Юрій Кондратюк - він же Олександр Шаргей - розробив "теорію зупинки" на небесному тілі із сильним гравітаційним полем.
Дев'ятнадцятирічний учень місцевої гімназії розумів: ракета не візьме достатньо пального, щоб забезпечити посадку та зліт всього космічного корабля. Тому він запропонував "снаряд" залишити на орбіті, а посадку здійснити окремим модулем.
Гімназист ще в 1916 році перший з-поміж радянських конструкторів описав олівцем у зошиті багатоступеневу космічну ракету та міжпланетний корабель.
Щоб зменшити вплив сили тяжіння та опір середовища, Олександр Шаргей висунув ідею вертикального старту, а для повернення - навпаки використати опір атмосфери, перетворивши літальний апарат у планер.
Свої ідеї винахідник занотував олівцем у зошиті. Пізніше їх редагував, доповнював, і в 1929 році опублікував у книзі "Завоювання міжпланетних просторів". У ній автор також описав оптимальну траєкторію польоту від Землі до Місяця, яка отримала назву "траса Кондратюка".
Книгу придбала бібліотека конгресу США. Через 40 років американці успішно використали розрахунки Миколи Кондратюка під час висадки астронавтів на Місяць.
Українцеві встановили пам'ятник на космодромі мису Канаверал у Флориді.

Перша пісня в космосі була українською

Радянське керівництво приховувало інформацію про власних вчених.
Сергій Корольов при житті був постійно з охороною. Про нього нічого не знали в світі, адже винахідник відносився до числа науковців, інформація про яких становила державну таємницю.
Ще в середині 30-х років він передбачав, що "ракети - це оборона та наука". "Настане і той час, коли перший земний корабель вперше покине Землю".
В 1940 році радянський льотчик здійснив перший в СРСР політ з реактивним рідинним двигуном. Його концепцію придумав Сергій Корольов, який на той час відбував ув'язнення за політичною статтею. В 1944 році його звільнили і разом з іншими вченими відправили до Німеччини вивчати трофейну зброю.
Після війни Сергія Корольова призначили головним конструктором балістичних ракет.
У 1956 році він очолив найбільший ракетний центр в СРСР. Через рік під його керівництвом відбувся успішний пуск міжконтинентальної ракети та виведення штучного супутника землі, а через 5 - перший політ людини в космос.

На честь українських винахідників - Олександра Засядька, Миколи Кибальчича та Юрія Кондратюка - назвали кратери на зворотному боці Місяця. Сергію Корольову присвятили астероїд.

https://www.bbc.com/ukrainian/blog-science-43728155