Интересная статья с почти научным анализом событий и процессов 1991-2004-2015 -
Характерну для окупаційних режимів правову нерівність між представниками окупаційної адміністрації та населенням територій в Україні не приховують ні де-факто, ні де-юре...
...В політичній теорії "авторитаризм" розглядається як транзитний стан від тоталітаризму до демократії, або навпаки…
Наївною примітивізацією відгонить від узагальнень про "окупантів з Донбасу". Вбивча іронія полягає в тому, що цього разу українців окупувало їхнє минуле. Минуле, з рудиментами якого вони довгий час мирилися, сподіваючись, що час зробить свою справу.
Два десятиліття в межах однієї країни співіснували дві соціальні реальності. Перша у вигляді ЖЕКів, Академії наук, Дня захисників Вітчизни, ВАКу, портретів президентів у школах та дитсадках, Комісії з регулювання цін, санепідемстанцій, райвно, солідарної пенсійної системи та 1-го Національного.
Друга у вигляді багатопартійності, громадських організацій, підприємницької ініціативи, ЗНО, незалежних ЗМІ, модерної національної культури та політичної нації.
І зустрічалися вони лише на виборах. Двобій "УССР – Україна" завжди закінчувався по очках з мінімальною перевагою України...
Нечутливість до протестів, звичайно, загрожує владі політичними наслідками, які конвертуються, в першу чергу, в електоральні втрати. Але в умовах імітації виборів, ці втрати є, швидше, віртуальними.
Всі розуміють – якщо нинішня владна система доживе до виборів 2015 року, вони перетворяться у формальність...
Перехід від протесту до спротиву вже розпочався. Блокування "Беркуту" біля Києво-Святошинського суду – приклад нової парадигми. Так само як і "Інструкція, як громадянину арештувати міліціонера" Сергія Лещенка...
Стратегія ненасильницького спротиву...
- безпековий – створення загонів самооборони, систем колективної безпеки;
- економічний – бойкот товарів та послуг, мінімізація податків та хабарів, "свій до свого по своє", прозоре бюджетування діяльності Євромайданів;
- інформаційний – бойкот глядачами та ігнорування опозиційними політиками провладних ЗМІ, пропаганда та фінансова підтримка незалежних ЗМІ;
- правовий – поширення інформації про нелегітимність конституційних змін 2010
року та "репресивного пакету" у ВР сьогодні і, відповідно, усіх державних інститутів, опанування вже існуючих чи створення паралельних органів влади, в першу чергу, представницьких та судових;
- символічний – субкультура щоденного використання стрічок, прапорів, прапорців, портрети узурпаторів в перевернутому вигляді, уникання використання без лапок слів назв імітаційних посад та інституцій – "президент", "уряд", "голова уряду", "Генеральна прокуратура", "ЦВК" тощо.
http://gazetavv.com/news/policy/106963- ... eniyu.html