А жизнь становится все лучше, веселее

[Dr.Klim]

http://www.unian.net/ukr/news/news-472805.html

ментов больше чем военных ))

[GTI]

Dr.Klim
мусоров.

[Бассбин]

разогнать

[Dr.House]

В отделе декларирования доходов физических лиц: Инспектор кричит на посетителя :
- Как вы посмели указать в графе "Иждивенцы" - "Государство"!!!
_________________

[Dr.House]

«Владельцы капитала будут стимулировать рабочий класс покупать все больше и больше дорогих товаров, зданий и техники. Толкая их тем самым для того, чтобы они брали все более дорогие кредиты, до тех пор, пока кредиты не станут невыплачиваемыми. Невыплачиваемые кредиты ведут к банкротству банков, которые будут национализированы государством, что в итоге и приведет к возникновению коммунизма».
1867 г. К.Маркс.

[Mad Max]

да, Виталя, это боян!

[Dragon]

Чорнобильці додали до вимог відставку Януковича та парламенту.
У Донецьку голодуючи чорнобильці вимагали «припинення узурпації влади» і негайного проведення виборів Президента і парламенту. Відповідну заяву вони розповсюдили через засоби масової інформації. Один із членів ініціативної групи інвалідів-чорнобильців Едуард КАПУСТІН повторив кореспонденту УНІАН основні вимоги, які висунули голодуючі у своїй заяві.
«Керуючись статтями №№ 5, 69 Конституції України, ми вимагаємо негайного скасування усіх нормативних актів, які обмежують або скасовують соціальні, економічні і цивільні права і свободи громадян України; безумовного виконання урядом усіх соціальних зобов'язань; негайного припинення узурпації влади і проведення виборів Президента і парламенту, як того вимагає Конституція 1996 року», - сказав чорнобилець.
За словами Е.КАПУСТІНА, ці вимоги «стали підсумком того, що сьогодні відбувається з нами в цій країні».
«Не треба нам підвищення пенсій, треба виконувати закон. Уряд зараз говорить, що підвищить нам пенсії, але водночас нарікає, що в бюджеті грошей немає. Як це стикується? Ми не просимо збільшувати пенсії, хай діють закони, зокрема чорнобильський закон», - сказав Е.КАПУСТІН.
Він заявив, що «Кабінет міністрів як виконавчий орган захопив законодавчу владу, він своїми актами підминає закон. Відбувається узурпація влади, а Президент – він гарант, людина, навіть більше, ніж людина, яка гарантує виконання конституційних норм».
«Якщо Кабінет міністрів як орган влади проти Конституції порушив права людей і діє як невідомо хто… І якщо гарант не стежить за цим, то треба його у відставку», - вважає Е.КАПУСТІН.
Він підкреслив, що всі протестуючі в наметовому містечку підтримали таку заяву.
«Це наші спільні вимоги, це те, на чому ми стоїмо. Врешті-решт, скільки можна випрошувати милостиню», - сказав інвалід-чорнобилець.

С Униан

[Dragon]

Акунін про Путіна: Шкода мені Вас. Не треба бути Нострадамусом, щоб визначити Ваше майбутнє!
Відомий російський письменник Борис Акунін вважає, що нинішній прем'єр-міністр РФ Володимир Путін може повторити долю лідера Лівійської Джамахірії Муаммара Каддафі.
Коментуючи вибори в Держдуму, Акунін в своєму ЖЖ пише, що "тепер на авансцену вийде кандидат у довічні правителі".
"Усі тухлі помідори полетять не в бутафорську партію, а особисто в нього, рідного і коханого. Три місяці тупі підлабузники з путінського оточення викликатимуть у населення блювотні позиви своєю пропагандою. А розплачуватися йому, бідоласі", - зазначає письменник.
Акунін звертається до Путіна:
"Шкода мені Вас. Кажу це без жодного сарказму. Не треба бути Нострадамусом, щоб визначити Ваше майбутнє".
На його думку, "неминуче виникне ситуація, коли низи більше не хочуть, верхи вкрай розклалися, а гроші скінчилися".
"У країні почнеться буза. Йти по-доброму Вам буде вже пізно, і Ви накажете стріляти, і проллється кров, але Вас все одно скинуть. Я не бажаю Вам долі Муаммара Каддафі, чесне слово. Відкосили б поки ще є час, га? Слушна підстава завжди знайдеться. Проблеми зі здоров'ям, сімейні обставини, поява архангела", - зазначає Акунін.
При цьому він пропонує Путіну передати владу наступнику, який би подбав про його спокійну старість.
"Уявіть і затремтіть:загальна ненависть, самотність, страх перед завтрашнім днем, необхідність все глибше пов'язати в багнюці, оточувати себе все гіршими мерзотниками. Воно Вам треба?", - ставить риторичне питання Акунін.
Нагадаємо, 27 листопада правляча в РФ партія Единая Россия висунула кандидатуру Володимира Путіна на посаду президента РФ. Раніше Дмитро Медведєв пояснив своє рішення не балотуватися на другий термін тим, що Путін - найавторитетніший політик країни, і його рейтинг "трохи вищий".

С Відголос.com
А в Москве тем временем сегодня ожидается этак тысяч 30 демонстрантов, протестующих против фальсификации результатов выборов
И -
Януковичу самому надо волноваться, как преодолеть 5%, - Гриценко.
Установление проходного барьера в 5% не остановит реальную оппозицию. В этом убежден лидер партии Гражданская позиция, народный депутат от НУНС Анатолий Гриценко. Об этом он заявил в эфире 5 канала.
По мнению политика, высота проходного барьера не является чем-то принципиальным.
"Независимо от закона, те, кто у власти, пытаются как-либо остаться и манипулируют. Им страшно идти на выборы с билетом Партии регионов, поэтому придумали самовыдвиженцев, барьеры и так далее", - комментирует Гриценко.
При этом он отметил, что никакие манипуляции власть не спасут. Лидер Гражданской позиции посоветовал президенту и его команде прогуляться по родному Енакиеву и услышать, что люди о них говорят.
"Они думают, что их люди уважают. Что Донецк, Луганск, Крым, Одесса - это все их. Но там уже даже слово Партия регионов слышать не хотят. Имя Януковича вызывает у людей ярость", - заявил Гриценко.
Он отметил, что реальная оппозиция сейчас зреет не в парламенте, не в партийной среде, а именно среди десятков миллионов людей, которые объединяются ради защиты своих прав. Именно среди них вырастут новые лидеры, которые заменят депутатов, что забыли, для чего их избирали.
"Поэтому пусть те 5% беспокоят Януковича. Так, как падает его рейтинг, не падал ни у Ющенко, ни у Кучмы. Дай бог, чтобы они еще преодолели 5% при той политике, которую сейчас проводят", - сказал Гриценко.

С ЛIГАБiзнесIнформ

[Бассбин]

гы))и до россии добралась америка))аналогия с кадаффи

[GTI]

К нам едет 3,14дарас. Собственно в Харькове будет во вторник. Нахрена он тут - ХЗ.
Перекроют нах все - центр, окружную ....

[VIKON]

К нам едет 3,14дарас. Собственно в Харькове будет во вторник. Нахрена он тут - ХЗ.
Перекроют нах все - центр, окружную ....

В Киеве неспокойно, народ протестует, вот и ездит по "родным краям" а может решил себе межегирье - 2 под "северной столицой" построить...

[psevdonim0908]

Компания ауди выпустила версию новых автомобилей. Новый Audi A4, эти модели сами по себе красивее остальных, также обновился интерьер машины. Изменилась рулевое колесо и ключ зажигания. С помощью определенных кнопок можно управлять обогревом сидений и кондиционером. Ну конечно усовершенствовался двигатель, мощность двигателя повысилась, а расход топлива понизился на 19%.

[psevdonim0908]

Компания ауди выпустила версию новых автомобилей. Новый Audi A4, эти модели сами по себе красивее остальных, также обновился интерьер машины. Изменилась рулевое колесо и ключ зажигания. С помощью определенных кнопок можно управлять обогревом сидений и кондиционером. Ну конечно усовершенствовался двигатель, мощность двигателя повысилась, а расход топлива понизился на 19%.

[GTI]

а может решил себе межегирье - 2 под "северной столицой" построить...

тут без него уже все разобрали - поздно опомнился.

Лучше бы на охоту гепу с дупой пригласил, как кушнарика.

[Dragon]

Спецом для паникеров и протывсихов
Все залежить від нас!
28 жовтня 2012 року відбудуться вибори до парламенту. Значним чином вони стануть репетицією 2015 року й поставлять багато питань до влади, опозиції та громадян.
Відповідь влади досить передбачувана. Опозиції – хочеться сподіватися здивує. Громадян – чи буде вона взагалі?
Символічно за рік до виборів ми запитуємо шанованих людей, як українці можуть творити свою Україну.
Євген Захаров, правозахисник: За рік мають відбутися чергові парламентські вибори. І вкотре видається, що вони будуть доленосними для майбутнього країни. Вже двадцять років українці намагаються відповісти на своє одвічне питання – "куди йти?" (воно саме таке, на відміну від російських "що робити?" і "хто винний?") і не знаходять ясної і однозначної відповіді. І саме тому кожні вибори стають немов доленосними. Насправді конкурують демократичний і посткомуністичний світогляди, бажання вільно обирати власну долю і очікувати від держави порядку і стабільності, захисту, житла, роботи, гарантованої зарплати та пенсії, "хоть и маленькой, но хорошей". Якщо країна і розділена, то не географічно, а саме за відповіддю на питання "куди йти?". Іноді ці два світогляди вміщуються в одній голові, демонструючи сучасний варіант оруелівського "двомислення".
Усі 20 років країна була під владою посткомуністів, деякі з яких щиро прагнули перетворити державу на цивілізовану та європейську. Проте бажання збагачуватися весь час перемагало інші пріоритети. Левова частина українців лишилися бідними й неосвіченими, і, на мою думку, це головна провина української влади. Теперішні керманичі декларують європейський вибір та прихильність до демократичних цінностей, водночас зберігаючи збагачення як головну мету і проводячи жорстку внутрішню політику. І немов не розуміють несумісність своїх декларацій і дій. Вони використовують правоохоронні органи як інструмент для боротьби із своїми політичними опонентами і громадськими рухами, вдаючись до політичних переслідувань. Вони намагаються залякати людей, примусити їх відмовитися від протестів і підкоритися тому порядку, який пропонується. Але, як на мене, тільки досягають протилежного ефекту.
Старий закон – держава чинить з людьми так, як вони дозволяють із собою чинити – діє й зараз. Влада, як газ, заповнює весь простір, куди може потрапити. Проте недарма в українському гімні є рядки "Душу й тіло ми положим // За нашу свободу".
Мабуть, керманичі держави не знають української історії. Не знають про Коліївщину, про те, що переважна більшість учасників Норильського та Кенгірського повстання в сталінському ГУЛАГУ були українцями. "Вірус непокори", жага свободи штовхнули людей на захист своєї честі й гідності, незважаючи, здавалося б, на вірну смерть. Цей "вірус" надихав шістдесятників, саме він, зрештою, вивів людей на Майдани 21 листопада 2004 року. І я добре усвідомлюю глибинний зв’язок сучасних громадських рухів з тим самим прагненням свободи, "нашого одвічного гріха і нашої одвічної гордості".
Отже, керівництво держави, якщо воно хоче уникнути конфліктів, мусить відмовитися від невпинного бажання переслідувати тих, хто, як їм здається, їм заважає, йти на справжній діалог із суспільством. Час обирати. Всім нам.
Вахтанг Кіпіані, журналіст: Українці не знають, що відбувається в країні та світі. Подивіться на смішні, копійчані наклади газет і журналів. Хіба скасували теленовини? Так, справді, щовечора мільйонам українців розказують про мудрого стратега з Банкової, Раду, яка працює в унісон з урядом, корумпованих і лайливих даїшників, про чергову тваринку, яка загинула в зоопарку, а потім полірують все це піснями, танцями і гумористичними шоу, де українського тільки назва і фінальні титри. Дізнатись з усього цього вінегрету, що є і що буде, хто винен і куди йдемо нереально.
Ключове слово – довіра. Чому поляки вірять своїм журналістам (сусіди мають десятки серйозних видань понад стотисячним накладом), а українці – ні? Може тому, що наші медіа не здатні пояснити суспільству, що порятунок не у розвагах і не у внутрішній еміграції, а навпаки – у більш активній участі в процесах, які всіх стосуються.
Друге ключове слово – знання. Візьмімо, до прикладу, найкращі публікації "Української правди". Людям в Інтернеті, головно – постійним читачам сайту, здається, що всім все це – про хатинки Януковича, зернові оборудки Іванющенка, антиукраїнські маразми Табачника, золоті за ціною бурові вишки міністра ПЕК Бойка – всім це відомо. Запитайте в пересічних людей про корупцію – вам згадають історії про Юльку-воровку і Лазаренка, але не про тих, хто насправді володіє ЗАТ "Україна", тих, хто насправді позбавляє країну майбутнього.
Третє ключове слово – віра. Нас переконали, що від гвинтиків-пересічних громадян нічого не залежить. Але ж досвід інших, вільних народів, свідчить – немає іншого шляху, щось змінити, ніж зробити це самому. І не для когось – для себе. Журналісти не є владою і не є опозицією. Ми – дзеркало чи термометр, кому яка алегорія більше подобається. І, вступаючи в рік виборів, варто пам’ятати, що від кривого дзеркала і непрацюючого приладу буде шкода. Вибори для преси – жнива, коли хай не дуже легально, але можна заробити грошей. Але водночас цей час – це смерть для сотень репутацій колег по цеху, які не втримаються осторонь політтехнологічних схем і медіа-планів. Що ж робити? Не боятися. Не брати. Не піддаватися. Не мовчати. Навпаки – говорити. Розслідувати. Втручатись. Відстоювати. Оприлюднювати. Відповідати. Це наша робота і, повірте, цього достатньо, щоб завтра побачити іншу Україну.
Лариса Денисенко, письменниця: В 90-тих роках минулого сторіччя над моєю головою вперше пролетіла куля, коли я мирно обідала в ресторані готелю "Київ", в цей час такий самий досвід здобула моя подруга, котра шукала собі светра на Республіканському стадіоні. Ніхто тоді не міг подумати, що так просто зустрітися з бандитизмом у своєму доволі законослухняному повсякденні, ще важче помислити, що стикатимешся з тим самим через 20 років в 21 сторіччі. Але саме це відбувається зараз.
При владі гоп-стопники. Їх важко чимсь збентежити або налякати, хіба що порядністю, але це скоріше їх веселитиме, ніж дивуватиме. Або силою, але вона має бути такою, щоб зразу всіх закатати в бетон. Гоп-стопники вкорінилися скрізь, і методів своїх не змінюють. А навіщо? Коли паяльник, праска, залякування, шантаж та підрізані шланги гальм чудово зарекомендували себе ще двадцять років тому. Вони невтомні та ненажерливі як качки, котрі заковтують все, що трапляється на їхньому шляху, дещо споживають, дещо випльовують. Їх не можна шантажувати чи залякувати майбутнім, бо в їхній системі координат є тільки зараз і тепер. Політичні санкції їх не лякають, вони не розуміють, що це таке. Економічні – так, але в жодному разі не зарозумілі економічні прогнози, ні, щось простіше на кшталт: "ввечері вам почікають кишеню". Трохи бентежать правові, бо в менталітеті та й в не такому вже далекому минулому сидить ностальгійно-нездоланне: "украл, выпил, тюрьма: романтика!".
Можливо, їхні серця співають під час спогадів про ув`язнення, але сумніваюся, що співатимуть зараз, коли потраплять за грати. В нормальних державах судова, законодавча та виконавча влада – грають роль кілків, котрі тримають над громадянами захисний тент. Нам так не пощастило. Наші кілки – заіржавілі, слабкі, погано вкопані в землю, вони хитаються, не втримують захисний тент, котрий нам, громадянам, падає на голови і щоразу влаштовує темну.
Що нам залишається робити? Хіба що слідкувати, щоб кілки не іржавіли, не хиталися і не викопувалися, поки ми не можемо їх змінити на нові кілки. Треба використовувати "потужності" тих, що є. Вибори в наступному році. Весь передвиборчий час нас будуть годувати "смачненьким" – від Євро 2012, скандалів та скандалетиків до кастингів всіх можливих шоу, аби ми не побачили "вибори" в меню. Та і дійсно – навіщо їх бачити, коли будь-яке шоу екстрасенсів сприймається чесніше?
Не треба бути наївним, щоб розуміти – чесні вибори їм не потрібні. Але чи потрібні вони нам? Ми розчаровані, втомлені і нікому не довіряємо. Голосуємо автоматично. І саме ця наша байдужість – запорука їхнього успіху, їм навіть особливо витрачатися не доведеться. Варто спробувати витягувати назовні їхню репутацію та змінювати на ці заплямовані простирадла їхні стяги з родинними гербами. І вимагати відповіді.
Для цього потрібні небайдужі громадяни, чесні та завзяті журналісти, прокурори та судді, що мають професійну честь. Утопія? Можливо. Алея вірю в те, що є порядні журналісти, судді, прокурори та громадяни. Чесних людей не дуже багато, але їх має вистачити. Треба тягати гоп-стопників судами, я мало знаю людей, котрі в захваті від судової тяганини. Цивільний процес не кримінальний, тут немає презумпції невинуватості, вони мусять відстоювати свою репутацію, звичайно, якщо вона в них є такою світлою, про що зазначено у всіх компіляціях їхніх біографій та виборчих програм. Вони повинні відповідати за кожне своє слово та вчинок.
Смішно в державі, де при владі гоп-стопники, бентежити їх підмоченою репутацією, але чи завжди ми самі знаємо, за кого ми віддаємо власні голоси? А це важливо знати хоча б для того, щоб потім не мимрити: "та ви що, якби ж знати, що воно таке?".
Ми повинні відповідати за власний вибір так само, як і вони мусять відповідати за свої помилки, репутацію та своє ім`я.
Ірина Бекешкіна, соціолог: Чесні і справедливі вибори є одним із корінних принципів демократії, ключовим механізмом, який дозволяє громадянам чинити свій вплив на владу. В Україні принаймні останні президентські вибори 2006 і 2007 року були визнані міжнародною спільнотою як такі, що цілком відповідають демократичним стандартам. Та й попередні загальнонаціональні вибори (за винятком президентських виборів 2004 року), попри деякі проблеми з не зовсім рівноправною виборчою кампанією, були змагальними.
Проте соціологічні дослідження засвідчують, що більшість громадян не вважає, що вибори є таким механізм, який дає їм змогу впливати на владу. На запитання соціологічного опитування – чому вони не вважають вибори в Україні дієвим механізмом впливу громадян на владу, відповідь стабільна після кожних виборів: "Тому що політики не виконують своїх обіцянок" (так стабільно відповідає більше половини виборців).
Проте проблема у тому, що політики й не можуть "виконати своїх обіцянок", бо вони обіцяють нездійсненні речі. Повний компендіум безвідповідальних обіцянок політиків можна знайти на сайті "Владометр", започаткованому громадськими організаціями. Натомість після перемоги на виборах влада починає здійснювати заходи і реформи, які не обговорювалися у суспільстві і які стають для суспільства повною несподіванкою. Тому в Україні спостерігається така закономірність: одразу після виборів рейтинги довіри до партій чи кандидатів-переможців істотно зростають, але вже протягом року виборці розчаровуються у своїй обранцях – рейтинги падають.
Громадяни розчаровуються не лише в політиках, а й в політиці загалом і виборах. Останні соціологічні опитування засвідчують, що виборці все менше висловлюють бажання брати участь у виборах, особливо – молодь. Зміни у політиці, що відбулися в Україні протягом останніх двох років додали істотних загроз проведенню наступних парламентських виборів. Згортання демократичних прав і свобод громадян, наступ на свободу слова, обмеження прав громадян на проведення мітингів і демонстрацій, переслідування опозиції, порушення, що були зафіксовані під час проведення місцевих виборів 2010 року – усе це вселяє сумнів, що парламентські вибори наступного року будуть чесними і справедливими, відповідатимуть демократичним стандартам.
Громадянське суспільство повинно об’єднатися і зробити усе для того, щоб Україна здала головний тест на демократію – іспит виборами. Наше завдання – змусити політиків грати чесно, змагатися за правилами і демонструвати змістовну гру.
Як зробити політиків більш відповідальними, а виборців – більш свідомими у своєму виборі? Як наблизити вибори в Україні до демократичних стандартів, коли на виборах змагаються не тільки особистості, а насамперед – програми і пропозиції щодо розвитку країни та вирішення нагальних суспільних проблем? Як зробити Верховну Раду, що буде обрана на наступних парламентських виборах, підзвітною громадянам? Володимир Колінько, бізнесмен: Якщо аналізувати дії влади й трансполювати їх на майбутні вибори, то напрошується асоціація гри в наперсток між владою і громадянами України за схемою – стеж не стеж за діями влади, а результат буде запрограмований на Банковій. Це прагматично-песимістичний погляд. Але мені більш до вподоби підхід романтично-прагматичний, який може і повинен стати реальним. Цей підхід вкраплено у вислів "хотіти настільки, щоб змогти".
Якщо народ України хоче змінити свою долю на краще, він повинен це зробити. Для цього необхідно і достатньо зрозуміти, що головним чинником поведінки людей в будь-яких обставинах є Моральність. Моральність повинна стати під час виборів як мірилом оцінки кандидатів і партій, так і критерієм власної поведінки.
Хай люди більше довіряться своїй інтуїції, і вона підкаже, хто гідний стати депутатом, а хто ні, яка партія буде боротися за права людей, а яка буде набивати гаманці, розкрадаючи бюджет. Звісно, що кандидати й партії будуть клястися майже на Біблії, що вони "ніколи, нікуди, а тільки для людей". Але варто зазирнути в їхнє минуле. Все, що було в минулому повториться в майбутньому. Якщо крав, то буде красти, якщо обіцяв і не виконав – не виконає ніколи, якщо був бундючним – таким і помре.
Ті, хто планують обдурювати й зомбувати, – повинні зрозуміти, що вільна, не залякана Україна потрібна їхнім дітям і онукам. Інакше їх життя буде проходити за високими парканами, в оточенні охорони, і в броньованих авто під похмурі погляди людей.
Громадяни України повинні зрозуміти – саме від них буде залежати майбутнє.
С Народный корреспондент