Antonio1 » Вс ноя 16, 2014 22:15
- Уважаємий Владімір Владіміровіч, рад прівєтствовать в Пєкінє, століце вашей родіни, - улибаясь, проізньос Цзіньпін.
- В каком смислє? - не поняв Путін.
- В прямом, - подмигнув Цзіньпін. - Потому шо нєсмотря на любиє
ізмєнєнія на міровой арєнє, а зачастую і благодаря їм, наше
сотруднічєство стрємітєльно усіліваєтся...
- Ето да, - поддакнув Путін. - і я благодарєн...
- Рот закрой, - попросив Цзіньпін. - Шо за манєра, начальніка перебивать? Хто ти такой?
- Простітє, - сконфузився Путін, краснєя от стида.
- Прощаю, - вєлікодушно молвіл Цзіньпін. - Но шоби в послєдній раз! На чьом я остановілся?
- Наше партньорство усіліваєтся... - робко подсказав Путін.
-Да, так вот, - Цзіньпін достав пухлу папку і протянув Путіну. - Я тут прідумал нєсколько амбіціозних проектов, а ти їх проінвєстіруєш.
- Ви шо! - іспуганно поблєднєл Путін. - Откуда у мєня дєньги?
-Но ми же покупаєм у тєбя нєфть, потому точно знаєм, сколько у тєбя должно бути дєнєг, - строго напомнив Цзіньпін. - Ілі ти всьо прохєрачив на свою войнушку?
- Прохєрачив... - фиркнув Путін. - А знаєтє, сколько стоїт Москву прокормить? Особєнно при таком дорогущем долларє і санкціях.
-Скажи, пусть помєньше жруть, - посовєтував Цзіньпін, пожимая плечами. -Ілі на подножний корм пєрєходят. Черві, там. Таракани...
- Русскіє таке нє єдят, - обіженно возразив Путін.
- А ви шо, лучше за нас? - удівілся Цзіньпін. - Тогда почєму ти у мене клянчиш бабло, а нє наоборот? Прівикайтє к кітайской кухнє, і язик подучітє. Потому шо напряжно вєсті дєла с отдальонной провінцієй, де не знають государствєнного язика.
- У нас русскій язик государствєнний, - буркнув Путін.
-Слєдіть надо за духом врємєні, - упрєкнув Цзіньпін. - Ето раньше ви билі чєм-то вродє уважаємой в мірє страни. А січас - сир'євой прідаток Кітая. Потому слушай вніматєльно і запомінай. Я тут шолковий путь возрождать собіраюсь, нужно сорок мільярдов долларов. У тєбя двє нєдєлі,врємя пошло.
- Столько у мєня нєт! - іспугався Путін.
- А єслі найду? - угрожающе поінтєрєсувався Цзіньпін.
-А хотітє, я видєлю под шолковий путь зємлю в Криму. Ілі рабов подгоню із Новоросії, оні хорошо умєют копать... - отчаянно лєпєтав Путін.
- Я шо, Крим попросіл, ілі рабов? - уточнив Цзіньпін. - Ясно сказано же, сорок мільярдов долларов.
- А можно рублямі? Я напєчатаю сколько надо, - с угасающей надєждой прєдложив Путін.
-Бумагі не хватить, шоби столько валюти получіть, сдавая рублі на макулатуру, - хмикнув Цзіньпін. - І вообщє, на всякий случай напоминаю, шо за послєдній год ми вкачали в Росію много кітайських дєнєг. Пора возвращать.
- Шо значить возвращать? - не поняв Путін. - Я одной нєфті за них отліл...
-Ти шо, оце питаєшся взивать к справєдлівості? - удівілся Цзіньпін. - А хто нєдавно українцам втірал, мол, хто сільнєй - тот і прав?
- Укропам, - мрачно поправив Путін.
-Нє укропам, а українцам, - нє согласився Цзіньпін. - Мєжду прочім, вєсьма уважаєма нація. Благодаря їх усіліям, Кітай получіл Росію без єдіного вистрєла. Так шо вот тєбє папочка со счєтамі, потрудісь оплатіть. Кстаті, шо то за лапоть у тєбя із кармана торчить?
- Второй йотафон, - угрюмо отвєтіл Путін. - Новєйшій отєчєствєнний смартфон. Подаріть хотєл...
- Дай-ка єго сюда, - потрєбував Цзіньпін. Путін нєхотя достав лапоть. Цзіньпін замахнувся і з усьої сили расхєрачив його об пол.
-Посмотрім, - проізньос Цзіньпін, подбірая обломкі. - Пластік кітайскій,начинка тоже. Даже жучок для прослушкі скопірован с нашего. І ти ше питаєшся воображать із сєбя лідєра супєрдєржави? Дєньгі лучше іщі, бо вам ше столько інфраструктури в Кітає построїть нужно, шо прійдьотся усєрдно пахать бліжайше дєсятілєтіє. І мусор свой забєрі.Цзіньпін прєзрітєльно усмєхнувся і бросив остатки лаптя под ноги Путіну...