Sneg » Ср окт 16, 2013 11:30
S_E_M_E_N
статии 235–3 («Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги») та 235–5 («Підкуп особи, яка надає публічні послуги») КК
Хочу заметить про мат ответственность нотариусов. Если была выдана довереность на основании отозваной доверенности, в судебном порядке можно возместить убытки стороне которая была покупателем.
Так же хочу заметить, что об отмене доверенности доверитель сам обязан известить лицо, которому выдана доверенность, а также известных ему других лиц, для представительства перед которыми выдана доверенность.
Вот интерестное решение ВСУ
Верховний Суд України
Іменем України
Рішення
3 серпня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого — Сімоненко В.М.,
суддів: Закропивного О.В., Писаної Т.О., Нагорняка В.А., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Особи 7, кредитної спілки «Хосен», треті особи на стороні відповідачів: міський відділ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Особи 8 і Особи 9 про визнання права власності на легковий автомобіль та звільнення такого з-під арешту, за касаційною скаргою кредитної спілки «Хосен» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2010 та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20.01.2011,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року Особа 6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником спірного автомобіля, який у процесі виконання рішення суду про стягнення з Особи 7 на користь КС «Хосен» суми боргу помилково внесено до акту опису й арешту майна.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 20.01.2011, позов задоволено.
У касаційній скарзі КС «Хосен» порушує питання про скасування рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2010 та ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 20.01.2011 і ухвалення в справі нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов та визнаючи за позивачем право власності на спірний автомобіль, суд першої інстанції
виходив із того, що право власності на автомобіль перейшло до позивача, оскільки між ним та Особою 8 у квітні 2009 року фактично відбувся оплатний правочин, а саме купівля-продаж автомобіля, який був оформлений довіреністю, а до Особи 8, у свою чергу, право власності перейшло на підставі договору купівлі-продажу, який також був оформлений довіреністю, виданою Особою 7.
Проте з таким висновком суду погодитися на можна, оскільки оформлення купівлі-продажу автомобіля шляхом видачі довіреності не відповідає вимогам законодавства.
Судами встановлено, що 12.02.2008 нотаріально посвідченою довіреністю серії ВКЕ №* Особа 7 уповноважив громадян Особу 9 та Особу 8 бути його представниками з питань, пов’язаних із вчиненням правочинів щодо розпорядження, користування, експлуатації та відчуження спірного транспортного засобу з правом передоручення.
10.04.2009 громадянин Особа 8 від імені громадянина Особи 7 нотаріально посвідченою довіреністю серії ВМС №* уповноважив громадян Особу 6 та Особу 10 бути його представниками з питань, пов’язаних із вчиненням правочинів щодо розпорядження, користування, експлуатації та відчуження спірного транспортного засобу. У зв’язку з наведеним на зворотній стороні
попередньої довіреності від 12.02.2008 вчинена відмітка про передоручення на розпорядження автомобілем на ім’я громадян Особи 6 та Особи 10.
15.06.2009 міським відділом Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції на підставі виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду №2п-1779/09 від 16.03.2009 було винесено постанову про арешт майна боржника Особи 7 та оголошення заборони на його відчуження.
20.07.2010 спірний автомобіль був тимчасово затриманий інспектором Тячівського ВРЕР, що оформлено відповідним актом.
Судами також встановлено, що на момент розгляду справи спірний транспортний засіб автомобіль ВАЗ 21093 2004 року випуску н.з. №*, зареєстрований за Особою 7.
Згідно зі стст.237, 244, 245 ЦК довіреність — це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, грунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст.240 ЦК представник зобов’язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями
особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Торгівля транспортними засобами здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 31.07.2002 №228, які були чинними на момент видачі довіреностей.
Видачу генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.
Визнаючи ту обставину, що сторонами була укладена довіреність для приховання договору купівлі-продажу, який вони насправді вчинили, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції норм матеріального права уваги не звернув і помилково залишив без змін його рішення.
Оскільки суд першої інстанції обставини справи
встановив повно і правильно, у додатковій перевірці доказів потреби немає, однак допущено помилку в застосуванні матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про визнання права власності на легковий автомобіль та звільнення такого з-під арешту.
Виходячи з наведеного, колегія суддів уважає за необхідне відповідно до ст.341 ЦПК ухвалені судові рішення скасувати та ухвалити в справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Особи 6.
Керуючись стст.88, 336, 341, ч.2 ст.344 ЦПК, колегія суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ
ВИРІШИЛА:
Касаційну скаргу кредитної спілки «Хосен» задовольнити.
Скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.11.2010 та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20.01.2011.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Особи 6 до Особи 7, кредитної спілки «Хосен», треті особи на стороні відповідачів: міський відділ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Особи 8 і Особи 9, про визнання права власності на легковий автомобіль та звільнення такого з-під арешту відмовити.
Стягнути з Особи 6 на користь кредитної спілки «Хосен» судовий збір у сумі 240,00 грн. (двісті сорок гривень 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у сумі 240,00 грн. (двісті сорок гривень 00 коп.).
Рішення оскарженню не підлягає.
И так же такое:
Справа № 2-3364/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"28" серпня 2012 р.Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого -судді Чех Н.А.
при секретарі -Кузьменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватні нотаріуси ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "Автоплюс Сервіс", Управління ДАІ НУ МВС України в місті Києві -про визнання недійсними довіреностей, договору купівлі-продажу, реєстрації зняття з обліку, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 -про визнання права власності на автомобіль,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що вона є власником автомобіля марки Nissan модель Qashqal, державний номерний знак НОМЕР_1, який передала в користування, зокрема, ОСОБА_7, але довіреностей на право розпорядження цим автомобілем вона нікому не надавала, проте через деякий час вона дізналася, що автомобіль знаходиться у володінні відповідача, яке вона вважала на день звернення до суду незаконним. В процесі вже розгляду справи були з"ясовані нові обставини, а саме, що 13.09.2010 року невідомою їй особою було підроблено від її імені довіреність на ОСОБА_2, якому нібито надавалися від її імені повноваження користуватися та розпоряджатися належним їй автомобілем. Вказана довіреність була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13.09.2010 року та зареєстрована в реєстрі за номером 289. Підпис від її імені вчинено невідомою їй особою. З цього приводу вона зверталася до Деснянського РУГУ МВС України в місті Києві, де була порушена кримінальна справа за фактом підроблення підпису останньої в указаній довіреності. На підставі вказаної довіреності ОСОБА_2, який діяв начебто від її імені, 14.09.2010 року зняв автомобіль з обліку у ВРЕВ-6 УДАІ в місті Києві, про що свідчить облікова картка на автомобіль, а 15.09.2010 року видав довіреність на ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким надав повноваження користуватися та розпоряджатися від імені позивача зазначеним автомобілем. Вказана довіреність була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 15.09.2010 року та зареєстрована в реєстрі за номером 1756. На підставі вже цієї довіреності ОСОБА_3, який також діяв начебто від її (ОСОБА_1) імені, продав автомобіль через магазин комісійної торгівлі, що належить ТОВ "Автоплюс Сервіс", ОСОБА_4. На підтвердження укладення договору купівлі-продажу комісіонер видав ОСОБА_4 довідку-рахунок серії КІМ №381393 від 01.11.2010 року, в якій остання розписалася в отриманні автомобіля і на підставі якої автомобіль був їй переданий. Вона -ОСОБА_1 вважає, що вчинення даного правочину відбулося поза її волею, у зв"язку з чим повинен бути визнаний недійсним. Вона не бажала, не видавала і не підписувала довіреності на продаж її автомобіля, зняття його з реєстрації, її підпис на довіреності від 13.09.2010 року підроблений. У зв"язку з чим звернулася до суду за захистом свого порушеного права та просить суд визнати недійсними довіреності від 13.09.2010 року, 15.09.2010 року, договір купівлі-продажу автомобіля, укладеного з ОСОБА_4, на підставі чого була видана довідка-рахунок серії КІМ №381393, та реєстрацію зняття з обліку автомобіля у ВРЕВ-6 УДАІ в місті Києві для його реалізації. В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 позовні вимоги останньої підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на спірний автомобіль не визнали, просили відмовити в його задоволенні. Представник ОСОБА_1 -ОСОБА_7 пояснив, що він є рідним братом ОСОБА_1, остання видавала довіреність двоюрідним братам ОСОБА_7 та їх товаришу на право керування її автомобілем для поїздки останніх на море, автомобіль їм давала за усною домовленістю на один місяць, це було в кінці літа 2010 року. Представники ОСОБА_1 просили врахувати те, що ОСОБА_3 знав про спір щодо автомобіля, був обізнаний зі спором, але незаконно продав спірний автомобіль. Просили врахувати їх письмові пояснення по справі.
ОСОБА_2 та його представник пояснили, що ОСОБА_2 не знав про підробку довіреності, до придбання, відчуження спірного автомобіля не мав відношення, ніяких коштів він не отримував від ОСОБА_3, розписок не писав, при ньому ціну не оговорювали, його не запитували про ціну, гроші не отримував, не рахував, при ньому гроші були передані ОСОБА_9. Його дії -це наявність довіреності на його ім"я. По позовних вимогах вважали, що є підстави для задоволення позову ОСОБА_1. оскільки майно -спірний автомобіль вибуло від неї не з її волі, ОСОБА_4 набула майно -автомобіль незаконним шляхом.
ОСОБА_3 та його представник підтримали позовні вимоги ОСОБА_4, просили їх задовольнити, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просили відмовити. ОСОБА_3 пояснив, що 10.09.2010 року він побачив в інтернеті інформацію про продаж спірного автомобіля за 17 500 доларів США, подзвонив по вказаному телефону, потім зустрівся з цією людиною, яка представилася ОСОБА_9, останній казав, що автомобіль належить йому та його напарнику, сторгувалися на 15 000 доларів США. Подивившись документи, поросив довіреність від ОСОБА_1 -власника автомобіля, сказали, що ОСОБА_1 немає, дали довіреність від ОСОБА_2, потім він зустрічався з ОСОБА_2, оформили довіреність, потім йому дали документи та ключі від автомобіля. Автомобіль йому передали вже з червоними номерами, знятий вже з обліку, нотаріус перевіряв наявність арешту -його не було. У нотаріуса були він, ОСОБА_2, ОСОБА_9, там він передав їм оговорену суму за автомобіль. Довіреність була видана на нього та ОСОБА_10 -його дружину. Не заперечував, що його зупиняла міліція, що 30.10.2010 року він був в РОВД, де його повідомили, що є якісь ОСОБА_9, ОСОБА_1, що вони розшуковують спірний автомобіль, що він писав розписку про зберігання автомобіля, і що в подальшому -01.11.2010 року продав спірний автомобіль -ОСОБА_4 -своїй матері.
ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання за нею права власності на автомобіль, посилаючись на те, що даний автомобіль був нею придбаний 01.11.2010 року через ТОВ "Престиж Автоплюс Сервіс" згідно довідки-рахунку серії КІМ №381393 за 15 000 доларів США, або за 120 000 грн. Тобто, автомобіль був нею придбаний на правових підставах і вона є добросовісним набувачем, так як на момент придбання автомобіля вона не знала і не могла знати про права третіх осіб на нього. Крім того, на момент продажу в наявності були наступні документи: облікова картка з відміткою органів ДАІ про зняття його з реєстрації і з транзитними номерами, оригінал технічного паспорту на даний автомобіль, доручення на відчуження автомобіля, також був і сам автомобіль у наявності. Правильність оформлення даних документів на вказаний автомобіль були підтверджені торговою організацією ТОВ "Престиж Автоплюс Сервіс". Тому, оформивши довідку-рахунок на вказаний автомобіль вона правомірно придбала його у свою власність. Свої вимоги обгрунтувала ст.ст.316, 392, 655 ЦК України. В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник підтримали свою позовну заяву, просили визнати за ОСОБА_4 право власності на спірний автомобіль, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просили відмовити. ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснювала, що ОСОБА_3 її син, він купив спірний автомобіль, але так як вона дала гроші на нього, та з урахуванням поганих стосунків з невісткою, захотіла щоб автомобіль був зареєстрований на неї. Вона з сином 01.11.2010 року їздила в МРЕО, де оформили довідку-рахунок, що хтось заявляє про своє права на спірний автомобіль син їй не говорив, як і що відбувалося до цього -вона не знає. Не заперечувала, що вона не має водійських прав, але спірний автомобіль належить їй.
Представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 пояснив, що вони не визнають позовні вимоги ОСОБА_1, договір купівлі-продажу спірного автомобіля був на підставі довіреності. Ставити питання про визнання договору купівлі-продажу спірного автомобіля недійсним не правильно, має бути вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння. Всі документи, ключі від спірного автомобіля були у ОСОБА_4, яка є добросовісним набувачем, придбала автомобіль на законних підставах, купила його через біржу. ОСОБА_1 передала спірний автомобіль ОСОБА_12, чим сама спонукала передачу іншим особам, і ризик за автомобіль вона повинна нести сама.
Треті особи -приватні нотаріуси ОСОБА_5, ОСОБА_6; УДАІ ГУ МВС України в місті Києві в судове засідання не з"явилися, про день та час розгляду справи сповіщалися належним чином.
Представник третьої особи ТОВ "Автоплюс Сервіс" в судовому засіданні пояснював, що 01.11.2010 року до них звернувся ОСОБА_3, якому вони надали послугу по продажу автомобіля, уклали з ним договір комісії, видали довідку-рахунок і ОСОБА_4 стала власником спірного автомобіля. Автомобіль був знятий з обліку, для оформлення документів їм надавали довіреність на ОСОБА_3 від ОСОБА_1, яка продавала спірний автомобіль через представника за довіреністю. В довідці-рахунку вказана обумовлена ціна продажу автомобіля -1 000 грн.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в суді та підлягають задоволенню в повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.
В суді встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Nissan модель Qashqal, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.11). Даний автомобіль ОСОБА_1 передала в користування ОСОБА_7. Згідно доручення від 9 серпня 2010 року ОСОБА_1 надавала право користування її автомобілем ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Встановлено, що нікому з вказаних осіб ОСОБА_1 не надавала права розпоряджатися її автомобілем, всі мали право лише на керування ним.
З наданих документів встановлено, що 13.09.2010 року у приватного нотаріуса ОСОБА_5 була оформлена довіреність від імені ОСОБА_1 на ім"я ОСОБА_2, згідно якої останній набув права керування, користування та розпорядження спірним автомобілем, права зняття спірного автомобіля з обліку, отримувати дублікат реєстраційного документа у разі його втрати та інше. Дана довіреність видана з правом передоручення строком на три роки (а.с.91).
Відповідно до листа з УДАІ ГУ МВС України в місті Києві від 17.06.2011 року (а.с.23) станом на 09.06.2011 року спірний автомобіль був знятий 14.09.2010 року з обліку для реалізації з громадянки ОСОБА_1 і по дату надання відповіді даний автомобіль не зареєстрований. Зняття спірного автомобіля ОСОБА_2 з обліку для реалізації 14.09.2010 року підтверджено і обліковою карткою приватного АТМ (а.с.63). В даній обліковій карткі зазначено д.н.з. -НОМЕР_2, виданий замість попереднього -НОМЕР_1.
Згідно висновку експерта №297/тдд від 08.09.2011 року, складеного Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в місті Києві в рамках кримінальної справи, підпис від імені ОСОБА_1 в довіреності від 13.09.2010 року виконаний не ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а іншою особою (а.с.93-96).
Після укладення вказаної вище довіреності, виданої 13.09.2010 року від імені ОСОБА_1 на ім"я ОСОБА_2, через один день -15.09.2010 року у приватного нотаріуса ОСОБА_6 була оформлена довіреність від імені ОСОБА_2 (діючого від імені ОСОБА_1) на ім"я ОСОБА_3, ОСОБА_10, якою уповноважив останніх (кожен діє окремо один від одного) розпоряджатися, експлуатувати, в тому числі з правом поставити на облік в органах ДАІ та продати спірний автомобіль.
01.11.2010 року було укладено та підписано договір комісії №161 між ОСОБА_3 та ТОВ "Автоплюс Сервіс", згідно якого останні мали продати спірний автомобіль від свого імені за вказаною ОСОБА_3 ціною -1000 грн. (а.с.131-132). Згідно акту №161 від 01.11.2010 року було проведено огляд спірного автомобіля, акт підписаний ОСОБА_3 та ТОВ "Автоплюс Сервіс" (а.с133). В цей же день, 01.11.2010 року ТОВ "Автоплюс Сервіс" на ім"я ОСОБА_4 була видана довідка-рахунок серії КІМ №381393 (а.с.61).
Слід відмітите, що 31.10.2010 року ОСОБА_3 писав до міліції розписку про те, що він зобов"язується зберігати спірний автомобіль до прийняття законного рішення по його заяві. Дана розписка була приєднана до матеріалів кримінальної справи, а її завірена копія надана до даної цивільної справи (а.с.97).
04.11.2010 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу ОСОБА_5 заяву, в якій просила відмінити довіреність та припинити її дію, яка була видана даним нотаріусом 13.09.2010 року, у зв"язку з тим, що ця довіреність ОСОБА_1 не видавалася, є недійсна (а.с.9).
З наведених вище документів слідує, що спірний автомобіль, власником якого є ОСОБА_1, вибув з власності поза її волею, незаконним шляхом. У зв"язку з вказаними подіями порушені кримінальні справи, по яких проводяться слідчі дії.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 ЦК. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Частинами 3,5 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника має бути вільним, відповідати його внутрішній волі, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 209 ЦК України передбачено, що нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК.
По даній справі встановлено та підтверджено належними доказами, що ОСОБА_1 не видавала, не підписувала довіреність на ім"я ОСОБА_2, не мала наміру, волевиявлення як на видачу вказаної довіреності, так і на відчуження належного їй на праві власності автомобіля. Враховуючи викладене та вимоги вищевказаний статей, слідує, що довіреність від 13.10.2010 року на ім"я ОСОБА_2 є недійсна. Враховуючи це, видача в подальшому (через 1 день) довіреності від ОСОБА_2 (діючого від імені ОСОБА_1) на ОСОБА_3, ОСОБА_3 є незаконною дією, оскільки ОСОБА_2 не мав, не набув права видавати таку довіреність, і ця довіреність також є недійсна. Недійсною є з урахуванням вказаних підстав і реєстрація спірного автомобіля, яку здійснило ВРЕВ-6 Управління ДАІ ГУ МВС України в місті Києві.
Враховуючи те, що вказані вище довіреності є недійсні, та те, що на підставі них було здійснено відчуження спірного автомобіля, недійсним є і договір купівлі-продажу спірного автомобіля від 01.11.2010 року, укладеного між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_3 (який отримав такі повноваження на підставі недійсних доручень), оформленого довідкою рахунком серії КІМ №381393, виданою ТОВ "Автоплюс Сервіс". При цьому враховується і те, що ОСОБА_3 перед вказаним продажем спірного автомобіля, а саме -31.10.2010 року писав до міліції розписку про те, що він зобов"язується зберігати спірний автомобіль до прийняття законного рішення по його заяві. Дана обставина свідчить про те, що ОСОБА_3 знав про наявність спору, проблему з даним автомобілем, взяв на себе обов"язок його зберігати, але вирішив його продати, ще й членам своєї родини, що на думку суду є спробою уникнути відповідальності.
Враховується і те, що за заявою ОСОБА_1 від 29.10.2010 року відділом дізнання Деснянського РУ було порушено кримінальну справу за фактом підроблення підпису останньої в довіреності від 13.09.2010 року щодо права розпорядження спірним автомобілем. В матеріалах даної кримінальної справи є інформація, що спірний автомобіль передано на зберігання 31.10.2010 року ОСОБА_3, в подальшому автомобіль внесено до бази АІПС ДДАІ МВС України та в ході провадження дізнання винесено постанову про накладення на даний автомобіль арешту (а.с.68). Дане свідчить про те, що на день продажу спірного автомобіля своєму родичу -ОСОБА_4 вже було відомо ОСОБА_3 про наявність кримінальної справи, про те, що ОСОБА_1 довіреність не видавала, нікого не уповноважувала продавати її автомобіль.
Відповідно до ст.116 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Як встановлено вище, по даній справі всі правочини: довіреність від 13.09.2010 року, від 15.09.2010 року, договір купівлі-продажу від 01.11.2010 року є недійсні, так як по кожному з цих правочинів була сторона -учасник правочину, який не мав ніяких законних підстав його вчиняти. Дане свідчить про те, що ОСОБА_1 має повне право отримати в натурі належний їй на праві власності автомобіль.
Крім того, судом враховується те, що по кожному оспорюваному правочину стороною була ОСОБА_1, в особі: невстановленої людини (довіреність від 13.09.2010 року), ОСОБА_2 (довіреність від 15.09.2010 року), ОСОБА_3 (договір купівлі-продажу від 01.11.2010 року). Всі ці особи ніби-то були уповноважені діяти від імені ОСОБА_1 і ці обставини дають додатково підстави тому, що всі ці правочини є недійсні і ОСОБА_1 має отримати свій автомобіль в процесі повернення сторін в попередній стан, без вимоги про витребування спірного володіння з чужого незаконного володіння, про що зазначав представник ОСОБА_3 в суді.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 суд приходить до наступного. Як зазначалося вище, продаж спірного автомобіля був здійснений на підставі недійсних довіреностей, продавцем і покупцем є особи, які між собою є родичі. Враховуючи це, суд не вбачає підстав для можливості визнання ОСОБА_4 особою, яка як добросовісний набувач набула права власності на спірний автомобіль. До вже вказаних вище підстав суд враховує і те, що продаж автомобіля, як зазначено в договорі, було здійснено за невідповідну суму - 1 000 грн., що доказів про сплату, отримання даної суми не надано суду, при тому, що дана справа знаходиться в суді з квітня місяці 2011 року. Враховуючи викладене, позовна вимога ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на спірний автомобіль, з обгрунтуваннями законодавства: ст.ст. 316, 392, 655 ЦК України -є безпідставна і не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 203, 209, 215, 116 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд
В и р і ш и в :
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль -відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватні нотаріуси ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "Автоплюс Сервіс", Управління ДАІ НУ МВС України в місті Києві про визнання недійсними довіреностей, договору купівлі-продажу, реєстрації зняття з обліку -задовольнити.
Визнати недійсною довіреність від 13.09.2010 року, видану від імені ОСОБА_1 ОСОБА_2, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13.09.2010 року, зареєстровану в реєстрі за номером 289.
Визнати недійсною довіреність від 15.09.2010 року, видану від імені ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 15.09.2010 року, зареєстровану в реєстрі за номером 1756.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки NISSAN модель QASHQAL, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_4, на підставі якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоплюс Сервіс" 01.11.2010 року було видано довідку рахунок серії КІМ №381393.
Визнати недійсною реєстрацію автомобіля марки NISSAN модель QASHQAL, державний номерний знак НОМЕР_1, яку здійснило ВРЕВ-6 Управління ДАІ ГУ МВС України в місті Києві.
Повернути сторони в попередній стан.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати: за надання правової допомоги 5 050 грн., судовий збір -1700 грн., витрати на ІТЗ -120 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя:
Tribeca B9 STI 3.0
Ganador - бу-бу-бу.
Это мой конструктор лего и я его никому не отдам
